Видається
з 1960 року
2 лютого
2005 року
№2
(2098)
4.gif (17854 bytes)
ГАЗЕТА   ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО  ТЕХНІЧНОГО   УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

Свіжий номер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СТУДЕНТИ - ПРО ДЕКАНА
ДУШЕЮ МОЛОДИЙ
Саме такий у нас декан Володимир Петрович Метельський. Такої думки про нього не лише студенти електротехнічного факультету, а й викладачі, співробітники - усі, хто знає його. Володимир Петрович - справжня історія нашого університету, в якому Метельський вже 40 років. Студент - відмінник, голова студентського профкому, секретар комітету комсомолу, викладач, доцент, декан факультету, професор - він завжди був попереду, бо намагався цілком відповідати кожній посаді - штатній чи громадській.
Навколо Володимира Петровича завжди люди: колеги, студенти, партнери по науковій роботі з підприємств чи науково-дослідних інститутів. Ніхто ніколи не образився на Володимира Петровича за те, що він у чомусь відмовив, нетактовно повівся, не зробив того, що міг зробити. Про таких, як В.П. Метельський, кажуть: у нього добром налите серце.
Там, де Метельський, завжди винятковий порядок у всьому, там вирує життя. Чверть віку він очолює один із найчисельніших колективів - електротехнічний факультет, який за всіма показниками кращий в університеті. Тут діють громадський студентський деканат, студентське профбюро, редколегія стіннівки "Пульс електрофаку", яка регулярно виходить і кожного разу захоплює читачів. На факультеті, мабуть, найбільша кількість відмінників - понад 150, з них 25 "Почесні відмінники ЗНТУ". І художня самодіяльність студентів, як мовиться, на висоті: торік наші артисти здобули першість, і команда кмітливих і винахідливих теж, як правило, у призерах.
У гуртожитку, де мешкають студенти факультету, завжди порядок у побуті, завдяки працездатній студраді, що діє в тісному контакті з профбюро і деканатом. Володимир Петрович часто буває в гуртожитку, цікавиться настроєм студентів, їх побутом, і, якщо треба, обов'язково допоможе.
Наш декан - проста і чемна людина. Студенту, щоб зайти до нього в якихось справах, не треба чекати черги. Заходь і вирішуй необхідні питання. Володимир Петрович поцікавиться і настроєм, і життям сім'ї, і станом здоров'я. Зовні спокійний, не метушливий, він дуже діяльний в роботі, активний у громадських справах, наукових дослідженнях. На рахунку декана Метельського - понад 100 наукових праць, більше десяти авторських свідоцтв на винаходи, дві монографії, одна з них - багатосторінкова, рекомендована Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів держави. А ще у Володимира Петровича почесна, нелегка громадська робота - голови ради деканів університету. А тут справ - хоч відбавляй.
Володимира Петровича Метельского поважають і шанують не лише його колеги і студенти факультету, а й співробітники з інших факультетів, кафедр і відділів. За працьовитість, чесність, справедливість, відповідальність. На підприємствах, де працюють його ровесники, учні - випускники "машинки", Володимир Петрович - завжди бажаний гість. Вони допомагають деканату, якщо виникає така потреба.
Виповнюється 60 років нашому деканові В.П. Метельському. Вітаємо Вас зі значним ювілеєм, бажаємо Вам, шановний Володимире Петровичу, довгих років життя, міцного здоров'я, творчої наснаги і великого родинного щастя! Пам'ятайте, Володимире Петровичу: Ви завжди потрібний і студентам, і викладачам, і співробітникам факультету.
За дорученням студентів електротехнічного факультету, Микита ВИШНЕВСЬКИЙ, Павло КУРГАН, Максим ПУТІНЦЕВ, Анастасія СИДОРОВА

Лист до редакції
ЧАС РОБИТИ ДОБРО
Напередодні Нового року колектив кафедри готувався не лише до зимової сесії, а й до чергової поїздки до Новомиколаївської школи-інтернату Мелітопольського району. Там живуть і навчаються наші друзі, яким ми давно допомагаємо. Викладачі і першокурсники приносили іграшки, одяг, взуття для дітей, солодощі.
І от перед Новим роком викладачі кафедри В.В. Кузьменко, Т.В. Васильчук, Д.І. Мозуленко і я побували в школі - інтернаті. Це була вже четверта наша поїздка до підопічних. Шестикласники радо зустрічали нас, дякували за подарунки. А затим співали пісні, читали вірші, показали свою ялинку.
Після цієї зустрічі у нас все ж залишився смуток на серці. У школі - інтернаті перебуває понад 200 дітей-сиріт, дітей з малозабезпечений сімей. На канікули додому не поїхала майже половина з них: нема куди і до кого їхати.
Коли ми роздавали подарунки, то діти спершу брали одяг, взуття, іграшки, а вже потім солодощі й фрукти. Школа потребує ремонту: у класах розбиті столи, стільці. Наша кафедра передала меблі для 6-го класу. Ми залишили дітям свої адреси. Я вже одержала листа від Лізи Пугачової (батько - інвалід, мати не має роботи в селі, є ще дві старші сестри). Ліза дякує за одяг і подарунки і чекає відповіді, "як соловейко - літа". Нашої уваги, нашої допомоги чекає не лише Ліза. Жалкуємо, що не можемо допомогти всім дітям школи - інтернату.
Зараз колектив кафедри готується до чергової поїздки до підопічних. Просимо всіх викладачів, студентів і співробітників інших кафедр університету допомогти дітям хто чим може. Сподіваємось, що ректорат і профком підтримають цю ініціативу. А можливо, слід взяти шефство над цією школою-інтернатом?
Тетяна ЩЕРБИНА, доцент кафедри українознавства, голова профбюро гуманітарного факультету

    У НАС НА ЗАПОРІЖЖІ 

ЗДУ СТАВ НАЦІОНАЛЬНИМ
Запорізькому державному університету наказом Президента України надано статус Національного. Тепер на Запоріжжі два університети мають вищий статус - ЗНТУ і ЗНУ.
ЄВРООБЛІГАЦІЇ "ЗАПОРІЖСТАЛІ"
Вони з'являться у продажу у квітні цього року на загальну суму 300 мільйонів доларів. Кошти підуть на будівництво конверторного цеху потужністю 2 млн. тонн сталі на рік - це майже половина загального виробництва її на комбінаті.
РЕКОНСТРУКЦІЯ ПРОСПЕКТУ І ВУЛИЦЬ
триває в обласному центрі. На проспекті Леніна демонтують трамвайні колії від вулиці Миру до універмагу "Україна". Тут оновлять проїжджу частину, встановлять роздільні смуги, поліпшиться освітлення, фасади деяких будинків.
Повним ходом ведуться роботи й на залізничному мостопереході по вулиці Космічній. Будівельники розширять проїжджу частину під мостом з 5 до 15 метрів, що дозволить поліпшити рух транспорту.
"СЛАВУТИЧ" - ПРОВІДНЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНИ
Пиво - безалкогольний комбінат "Славутич" визнано лауреатом рейтингової програми "Провідні підприємства України". Колектив комбінату відзначений почесним дипломом.
СЕПЕРМАРКЕТ "МЕТРО"
побудують у Жовтневому районі Запоріжжя на Набережній Дніпра. Він має відкритися в жовтні, до Дня міста. Тут можна буде придбати продовольчі і промислові товари, зокрема запорізьких виробництв.
ВЛАСН. ІНФ.

    НАШІ ЮВІЛЯРИ - ГОРДІСТЬ КОЛЕКТИВУ

ВІТАЄМО ІВАЩЕНКА Юрія Васильовича з 75-річчям!
Понад 12 років працює професор Юрій Васильович Іващенко в нашому університеті. Він пройшов важкий життєвий шлях. На його долю випало гірке воєнне дитинство. Восени 1941 року на фронті загинув батько, військовий комісар, померла мати. Та Юрію пощастило - він зустрів добрих, небайдужих людей. Він став сином полку, а з часом був зарахований у воєнний оркестр.
Десять років свого життя віддав радянській армії. Закінчив середню школу із золотою медаллю. Затим навчався заочно в Ростовському університеті на історичному факультеті. Працював комсомольським ватажком тресту "Запоріжбуд", другим секретарем міського комітету комсомолу.
Праця у партійних органах міського та обласного рівнів дозволили Ю.В. Іващенку проявити себе якнайкраще. Встиг він попрацювати і директором школи. Юрій Васильович завжди прагнув досягти мету. В цьому йому сприяли працездатність, сила волі, творчий пошук. Не полишаючи основної роботи, Юрій Васильович підготував і захистив кандидатську дисертацію.
Враховуючи його досвід, високий інтелектуальний рівень, Міністерство освіти України запросило його обійняти посаду ректора Запорізького педагогічного інституту. Майже шість років Юрій Васильович присвятив нелегкій, але плідній роботі. Саме за часів його керівництва були створені матеріальна та наукова бази для перетворення інституту в держаний університет. Протягом 6 років Ю.В. Іващенко очолював Тернопільський педагогічний інститут.
Останні дванадцять років професор Ю.В. Іващенко передає знання і досвід студентам нашого університету. За його участю виховано багато науковців. Юрій Васильович завжди відкритий для спілкування, не шкодує часу на дружню пораду.
Його вихованці стали лауреатами премій в різних номінаціях. Володимир Шевченко став лауреатом премії Академії наук України, Дмитро Кулагін написав чимало статей до збірників, Дмитро Кровлайдіс багато працював у архівах і підготував матеріал для книги про історію комсомолу "машинки".
Торік Ю.В. Іващенку за високі професійні досягнення рішенням науково-експертної ради іміджевої програми "Лідери XXI століття" присуджена почесна нагорода "Лідер України".
Ім'я професора Ю.В. Іващенка відоме й авторитетне у наукових і викладацьких колах. Він є членом вченої ради нашого університету, членом ради економіко-гуманітарного інституту. Багато років був членом спеціалізованої ради із захисту кандидатських дисертацій нашого університету.
Юрій Васильович постійно бере участь у роботі міських наукових конференцій і "круглих столів", зокрема з тематики, яка стосується Другої світової та Великої Вітчизняної війн.
Вітаючи Вас, вельмишановний Юрію Васильовичу, з визначним ювілеєм, бажаємо Вам довгих років повноцінного життя, нових творчих здобутків, родинного щастя!
Колектив кафедри українознавства

ВІТАЄМО ВОЛЧКА Івана Петровича з 70-річчям!
Він прийшов на кафедру завідувачем 1980 року й одразу ж активно включився в роботу. Колектив зустрів його доброзичливо, підтримав у всьому. У навчально-методичній роботі тривали позитивні напрацювання попередніх років, тож праця колективу була злагодженою і чіткою. Поряд з галузевою лабораторією проблем склоформ створили лабораторію матеріалознавства. Географія наукових зв'язків кафедри "Технологія металів" розширилася в Україні і Росії. Основний напрямок наукових розробок - підвищення зносостійкості деталей машин, які працюють в екстремальних умовах.
Незабаром кафедра за обсягом госпдоговірних робіт стала провідною в ЗМІ, хоча за кількістю науковців була невеликою. Під науковим керівництвом завідувача в лабораторіях працювало чимало молодих науковців. За цей період шестеро з них захистили кандидатські дисертації. Іван Петрович уміє знайти необхідного виконавця відповідальної роботи, допомогти йому, підтримати.
Навіть у 90-х роках, коли в навчальному процесі і науці інколи проявлялися нечіткості, нестабільність, змінювалися обсяги й програми навчання, руйнувалися господарські зв'язки, зникали джерела фінансування, І.П. Волчок зумів перебудуватися, зберегти кадри, лабораторії, майстерні. Кафедра повернулася до звичного режиму праці, як і раніше, виконувала необхідні роботи. Лише минулого року під керівництвом завідувача кафедри двоє науковців захистили кандидатські дисертації. А взагалі за час керівництва кафедрою І.П. Волчком тут підготовлено 34 кандидати технічних наук.
Кафедра зміцнила й розширила зв'язки з науковцями Білорусі і Польщі. Наші науковці беруть участь у міжнародних наукових конференціях, користуються повагою колег.
І.П. Волчок за багаторічну плідну працю відзначений державними нагородами, а також грамотами, подяками. Йому присвоєно звання "Заслужений діяч науки і техніки України".
Вітаючи І.П. Волчка, доктора технічних наук, академіка Вищої школи України, професора, з визначним ювілеєм, бажаємо Вам, шановний Іване Петровичу, міцного здоров'я, невичерпної енергії, нових творчих здобутків, родинного щастя!
Ректорат Профком Колектив кафедри "Технологія матеріалів"

НАША ІСТОРІЯ
ШКОЛА РОБІТНИЧОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
Точні науки мені подобалися зі школи, тому і вступив до "машинки" на автомобільний факультет. Правда, до цього вже встиг відслужити в армії. Однокурсники обрали мене старостою групи, а комсомольці факультету довірили мені очолити молодіжну організацію. За відмінне навчання й активну участь у громадському житті я отримував Ленінську стипендію.
Долати складні ситуації в житті мене і моїх колег навчила "машинка". Мене часто запитують: чи важко матеріально було навчатися тоді в інституті? Я відповідаю: не важко. Одержував підвищену стипендію, під час канікул працював у студентських будзагонах, непогано заробляв. За час навчання я був у шести будзагонах, перший раз 1981 року. Працювали ми в Пологах, Усть - Ілімську, Лобітнагу. В інтернаціональних загонах я був комісаром. Нагороджений почесними грамотами. Був лауреатом республіканських і всесоюзних конкурсів студентських робіт із суспільних наук, історії ВКЛСМ і міжнародного молодіжного руху.
Навчався я з неабияким інтересом, прагнучи якомога краще засвоїти навчальний матеріал, ніколи не користувався шпаргалками. За роки навчання у "машинці" жоден студент не був відрахований з нашої групи А-121. Таке було рідкістю.
1986 року з відзнакою закінчив інститут і був направлений працювати на Запорізький автомобільний завод. Вважаю, що мені дуже пощастило працювати разом з талановитим конструктором Володимиром Петровичем Стешенком. Тут я пройшов шлях від рядового конструктора до директора технічного департаменту ЗАТ "АвтоЗАЗ".
Мені довелося бувати у відрядженнях на автомобільних підприємствах Німеччини, Франції, Кореї; бачити весь процес виробництва автомобілів. Вважаю, що між нами, крім різниці, є багато спільного. Технологічні підходи, загальні принципи дуже схожі. А от підготовка спеціалістів у нас набагато краща, ніж у тих країнах.
Юрій ПЛЕЧУН, директор технічного департаменту ЗАТ "АвтоЗАЗ"

Редактор
Микола
КЛИМЕНКО

Редакційна колегія:
С.Т.Яримбаш - проректор, голова;
М.В.Клименко - заступник голови

Адреса редакції:
69063, Запоріжжя,
вул..Жуковського, 64 Телефони: 69-84-75,
внутрішній - 4-75

На початок