Видається
з 1960 року
18 березня
2008 року
№4
(2050)
4.gif (17854 bytes)
ГАЗЕТА   ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО  ТЕХНІЧНОГО   УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

Варіант для друку (pdf-файл)

 

 

Свіжий номер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І Н Ф О Р М А Ц І Й Н А   П А Н О Р А М А   

ЗОЛОТА МЕДАЛЬ ВИСТАВКИ
  У Києві в лютому відбулася хі Міжнародна виставка навчальних закладів "Сучасна освіта в Україні - 2008". Вона була організована Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук України, виставковою фірмою "Карше".
  Майже 600 навчальних закладів різних форм власності та рівнів, обласні та міські управління освіти, науково-методичні центри, заклади післядипломної освіти, наукові установи, підприємства, комерційні структури та видавництва, які співпрацюють із системою освіти, взяли участь у виставці. Її відвідало майже 7 тисяч осіб, які ознайомилися з професійними досягненнями освітянських колективів, з кращим досвідом організації навчально-виховного процесу, сучасними науково-методичними та інноваційними розробками, інноваційними та інформаційними технологіями, авторськими проектами й новою навчальною літературою.
   На виставці проведено майже 70 різних заходів: презентація інноваційних розробок, обмін досвідом щодо модернізації системи освіти, семінари, "круглі столи".
Наш університет взяв участь у конкурсі в номінації "Створення і виробництво інноваційних засобів навчання". За його підсумками ЗНТУ відзначений Золотою медаллю. Університету надане звання "Лідер сучасної освіти".
  На стенді ЗНТУ, високо відзначеному журі, були представлені плакати, методичні розробки, навчальні посібники, альбоми, відеоматеріали, які висвітлюють діяльність та досягнення університету в організації навчального процесу.
   У підготовці й проведенні виставки активну участь взяли В. Демешко, О.Качан, Н. Кобзар, О. Набережний, Д. Павленко, Ю. Петруша, Т. Ситникова, І. Ткаченко.
Олексій БИЧЕВИЙ, доцент
На знімках Олександра Качана: наші учасники виставки; ректор ЗНТУ С.Б. Бєліков знайомить заступника міністра освіти і науки України О.П. Гребельника з матеріалами нашого стенду; наші учасники виставки.

НАВЧАННЯ
"ПРИРОДА ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ"
  Таке захоплююче заняття провели викладач кафедри філософії Володимир Гордійченко та доцент Олександр Повзло. Аудиторія нагадувала малий музей, в якому були яскраві плакати, що висвітлювали розвиток життя на Землі, портрет Чарльза Дарвіна, виготовлений зі шматочків кольорового паперу, творчі роботи студентів з кількох факультетів: малюнки, виліплені морські тварини, які жили на Землі з прадавніх часів. Студенти з цікавістю розглядали рідкісні знахідки: фрагменти молюсків, відбитки рослин, вік яких сягав не менше 300 мільйонів років до нашої ери. Зібрав їх Володимир Гордійченко.
  Першокурсники групи ФЕУ-617 захоплююче розповідали про життя тих часів на Землі. Заняття супроводжував грою на гітарі студент Ігор Дунець.
  Заняття вів Володимир Гордійченко в образі визначного українського філософа Григорія Сковороди.

УВАГА: КОНКУРС!
Запорізький національний технічний університет оголошує конкурс на заміщення вакантних посад:
завідувача кафедрою "Журналістика" - 1
доцента кафедри "Вища математика" - 1
доцента кафедри "Психологія" - 2
доцента кафедри "Комп'ютерні системи та мережі" - 2
старшого викладача кафедри "Обладнання і технологія зварювального виробництва" - 1
старшого викладача кафедри "Соціальна робота" - 1
старшого викладача кафедри "Технологія металів" - 1
викладача кафедри Іноземних мов - 1
викладача кафедри "Соціальна робота" - 1
викладача кафедри " Журналістика " - 1
викладача кафедри " Психологія " - 3
Термін подання заяв - один місяць від дня оголошення конкурсу в газеті.
Документи подаються на ім'я ректора університету.
Заяву перед поданням необхідно зареєструвати в канцелярії університету.
Адреса університету: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 64

ВІТАЄМО ГАВРИЛЕНКА Бориса Борисовича з 70-річчям!
Борис Борисович працював у ЗМІ-ЗНТУ з 1964 року - асистентом, викладачем, доцентом. Захистив кандидатську і докторську дисертації. Доктор наук, професор Б.Б. Гавриленко тривалий час очолював кафедру хімії та екології.
У трудовій біографії Бориса Борисовича є й незвичайні, пам'ятні сторінки: він готував фахівців у вищих навчальних закладах США, Китаї, Ефіопії.
Борис Борисович постійно проводить наукову роботу, залучаючи до цього викладачів і студентів. Під його керівництвом та за його участі вийшло друком багато науково-методичних публікацій, чотири підручники з екології, серед яких - монументальний навчальний посібник "Соціальна екологія".
Професор Б.Б. Гавриленко за багаторічну творчу працю відзначений багатьма нагородами.
Сердечно вітаючи Вас, шановний Борисе Борисовичу, з визначним ювілеєм, бажаємо Вам козацького здоров?я, нових наукових досягнень, родинного щастя!
РЕКТОРАТ ПРОФКОМ ДЕКАНАТ ІНЖЕНЕРНО-ФІЗИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ КАФЕДРА ХІМІЇ ТА ЕКОЛОГІЇ

ВІТАЄМО ОСАУЛ Ларису Павлівну з ювілеєм!
Лариса Павлівна прийшла на кафедру хімії та екології 1968 року. Спершу - викладач, а після захисту кандидатської дисертації - доцент. Висококваліфікований, вимогливий педагог, вона розробляє методичні вказівки, чимало часу приділяє науковій роботі зі студентами, готує їх до участі в олімпіадах, де вони успішно виступають.
Лариса Павлівна є співавтором підручника з екології, рекомендованого Міністерством освіти і науки України для навчального процесу студентів. Вона розробила також курс лекцій з хімії, словник екологічних термінів.
Лариса Павлівна - чуйна, доброзичлива людина, готова будь-коли допомогти іншим, підтримати в житті. За сумлінну багаторічну працю відзначена багатьма почесними грамотами й подяками.
Вітаючи Вас, шановна Ларисо Павлівно, з визначним ювілеєм, бажаємо Вам здоров?я, нових здобутків у праці й науці, радощів і щастя в сімейному житті!
Ректорат Деканат інженерно-фізичного факультету Кафедра Хімії та екології

ПОТРЕТ ВИКЛАДАЧА
УСЕ ЖИТТЯ ЗІ СПОРТОМ
Інна Лепьохіна, доцент кафедри олімпійських та ігрових видів спорту, дружить зі спортом з дитячих років. У п'ятирічному віці її привела мати до групи народного танцю при Будинку культури "Дніпроспецсталь". А неподалік - легкоатлетичний манеж "Запоріжсталі", де її ровесники займалися тенісом і спортивною аеробікою. Незабаром Інна перейшла сюди, аби навчитися грати в теніс, виконувати красиві вправи з аеробіки. Спершу вона з захопленням спостерігала, як дівчата граціозно й красиво виконували вправи на тренуванні, а потім і сама долучилася до спортивної аеробіки. У цьому її підтримали батьки.
Інна закінчила 20-ту середню школу в Запоріжжі з золотою медаллю. На той час вона вже була знаною спортсменкою в місті й області, за що дівчина вдячна своєму першому тренерові Тетяні Борисівні Олійниковій.
Інна ніколи не розлучається зі спортом. Навчаючись у нашому університеті за спеціальністю "Економіка та управління", вона регулярно тренувалася в групі спортивної аеробіки. А коли з'явився новий стиль цього виду спорту "фанк", Інна разом з подругами серйозно захопилася новинкою. Організувала збірну команду ЗНТУ, ставши її капітаном і хореографом. Колектив завжди підтримують кафедра фізичної культури і спорту, ректорат і особисто ректор університету С.Б. Бєліков. Команда із Запоріжжя стала відомою не лише в Україні, а й за її межами. Неодноразово вона виборювала кубок України, а 2006 року стала чемпіоном Європи.
Інна радіє успіхам своєї команди, прагне, аби вона не збавляла темпів. І хоч як було важко, регулярно тренувалася, відшліфовувала кожен рух, кожен виступ. За цей час Інна змогла закінчила аспірантуру, захистила кандидатську дисертацію. Згодом їй присвоїли вчене звання "доцент".
Тепер Інна - тренер збірної команди ЗНТУ зі спортивної аеробіки. Про те, як вона працює і виступає на змаганнях, свідчить кубок, який команда виборола торік у категорії "фанк" у Ялті. А попереду - чемпіонат області, універсіада, кубок України зі спортивної аеробіки в Харкові… Так що команді та її тренеру Ірині Лепьохіній немає коли спочивати на лаврах.
Світлана АТАМАНЮК, завідувач кафедри "Олімпійські та ігрові види спорту", заслужений тренер України

НАША ІСТОРІЯ
КОЗАКИ ЗЕЛІНСЬКІ
У Запоріжжі, поблизу приміщення міської ради, є міні-вуличка імені Зелінського. Хто ця людина? Полковник козацького роду, а затим - генерал Віктор Зелінський, наш славетний земляк.
За часів Богдана Хмельницького було 28 козацьких полковників, з яких - Андрій та Михайло Зелінські, рідні брати. Найбільш славним був брацлавський полковник Михайло. Гордий і вправний рубака, він відзначився під Жовтими Водами, Корсунем і Конотопом. Не корився ані польському королеві, ні московському цареві. Богдан Хмельницький та Іван Виговський, цінуючи героїзм Зелінського, світлий розум та високу європейську освіту, відряджали його послом до Туреччини, Польщі та Москви.
Онук Андрія, Дмитро Зелінський, лубенський полковник, свояк і однодумець гетьмана Мазепи. Саме він 1702 року одержав родовий герб Зелінських, а через сім літ його за наказом царя було ув'язнено й відправлено на вірну смерть у Сибір.
Нащадки ж Михайла переселилися на Запоріжжя. Усі чоловіки роду стали вояками і будівничими. Підпоручиком інженерних військ був і Петро Зелінський.
Його син Віктор і не думав про іншу стезю, крім військової. Невеликі родинні статки не дали хлопцеві змоги одержати платну освіту, тому розпочав навчання державним коштом у Псковському кадетському корпусі, після якого закінчив Михайлівське артилерійське училище. А далі потяглася нудна служба в провінційних містечках Росії.
Тільки 1904 року капітан Зелінський потрапив у вир військових подій російсько-японської війни де проявив свій професійний дар, командуючи гарматним дивізіоном. На щастя, керівництво зуміло помітити й оцінити нашого земляка: йому було надано звання підполковника та найвищу військову відзнаку - офіцерський хрест Святого Георгія IV ступеня.
Десять років прослужив козацький нащадок у Сибіру, одержав чин генерал-майора, посаду командира 6-ї гарматної бригади.
Нова війна різко змінила життя Віктора Петровича. Він потрапив на передову, а взимку 1915 року їх дивізія потрапила в оточення. В одному з жорстоких боїв Зелінський був контужений, у важкому стані опинився у полоні - в офіцерському таборі в Мюнхені, звідки одразу ж після одужання втік. Генерала досить скоро впіймали й відправили до табору втікачів у Бішовсверді, де йому довелося пробути два роки.
Вітри змін повернули Зелінського до офіцерського табору. Поважаючи професійні та людські якості генерала, а також шануючи його козацьке походження, Віктора Петровича обрали не тільки старшим по табору, а й почесним головою української громади.
У лютому 1918 року генерал Зелінський сформував і очолив Синю дивізію. Наприкінці 1918 року він опинився серед вищого ешелону командування армією УНР, став одним із найдовіреніших осіб Петлюри. Він командував Київським фронтом, пізніше очолив Катеринославський кіш. Зрештою, коли в квітні 1919 року зайшла мова про перехід Південної групи військ на бік червоних, генерал Зелінський поїхав до Бухареста і домовився про вивід через територію Румунії всієї групи військ на Галичину та Волинь.
1919 року Віктор Зелінський одержав звання генерал-поручика, згодом був призначений головою української місії в Польщі. Довелося запорожцеві в дипломатичних справах побувати і в Румунії, і в Італії. З часом уряд УНР в екзині підвищив Віктора Петровича до рангу генерал-полковника.
Немолодий, огрядний Зелінський жив самотньо в Польщі. Часто згадував про козацькі часи, про рідне Запоріжжя. Наслідком спогадів стала його книга "Синьожупанники".
Згадали про нього й земляки, назвавши його іменем вулицю у Запоріжжі.
НАШ КОР.

СТУДЕНТИ ПРО СЕБЕ
"МОЯ ГРУПА"
Кожен із 17 студентів групи Т-314, які оволодівають спеціальністю "Організація перевезень та управління на автомобільному транспорті", з гордістю говорять: "це моя група". У нас більшість хлопців і лише семеро дівчат, справжніх красунь. Характерно, що в групі 10 відмінників: Іван Абрамов, Катерина Баб'юк, Людмила Гайтана, Світлана Меснянкіна, Артем Ніколаєнко, Ганна Пересипкіна, Дмитро Прохоров, Катерина Романенкова, Сергій Шепель та Костянтин Ярошенко.
Торік ми вітали наших відмінників з підвищенням стипендії і нагородженням почесними грамотами. Декому з нас трішки не вистачило сил і знань, аби стати відмінниками. Ми жартома називаємо "майже відмінниками" Олександра Курільця та Марію Самбур. Вони поставили перед собою завдання наступну сесію закінчити лише на "п'ятірки". Решта членів групи прагне в другому семестрі навчатися на "четвірки". Для цього є всі підстави й умови.
У групі добра, товариська атмосфера, дружні стосунки. Якщо хтось відстає, друзі приходять на виручку, допомагають підготуватися, розібратися в складних питаннях. Нам завжди допомагає наш куратор Алла Миколаївна Каплуновська. Протягом майже чотирьох років навчання вона була з нами, знала всі наші радощі і труднощі. Проводила виховні години, де обговорювалися проблеми, разом шукали вихід із труд скрутного становища.
Переконаний, що студенти групи успішно завершать навчання і стануть справжніми інженерами. Інакше й бути не може.
Вадим БОЙКО, староста групи Т-314

Наша фотогалерея
Працівники кафедри “Технологія металів”: П.О. Аверченко – доцент, М.А. Яковенко– навчальний майстер(перший ряд), праворуч у другому ряду – Ю.К. Цуруфан - навчальний майстер, працює й досі. 1988 рік
Знімок з сімейного архіву Ірини Аверченкo
l
На Першотравневій демонстрації група викладачів і студентів ММ-факультету
“машинки”. 1982 рік. Другий ліаоруч – М.С. Гамов
Фото з архіву М.С. Гамова

Редактор
Микола
КЛИМЕНКО

Редакційна колегія:
С.Т.Яримбаш - проректор, голова;
М.В.Клименко - заступник голови

Адреса редакції:
69063, Запоріжжя,
вул..Жуковського, 64 Телефони: 69-84-75,
внутрішній - 4-75

На початок