Видається
з 1960 року
Середа
19 березня
2003 року
№ 5
(2053)
4.gif (17854 bytes)
ГАЗЕТА   ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО  ТЕХНІЧНОГО   УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

Свіжий номер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Професор - про студента
ЗАКОХАНИЙ В ІСТОРІЮ УКРАЇНИ
Національна академія наук України відзначила премією наукову роботу третьокурсника нашого університету Володимира Шевченка з теми "Центральна Рада: визвольні змагання і проблеми державотворення в Україні".
Привітавши з високою відзнакою творчої праці Володимира Шевченка і його наукового керівника професора кафедри українознавства Ю.В.Іващенка, я попросив Юрія Васильовича розповісти про студента.
- Це вже друга наукова робота Володимира, відзначена премією Національної академії наук України, - розповів професор. - Рік тому він отримав премію за наукову роботу з теми "Козацька епоха: проблеми державотворення в Україні". Він досліджує цю проблему в історичному плані: її створення, розвиток, утвердження державності. З цією метою Володимир вивчає спеціальну літературу з історії держави, а також художню, пов'язану з темою...
- Юрію Васильовичу, а коли він робить це, адже навчається успішно, лише на четвірки і п'ятірки, а для цього необхідно постійно працювати.
- В основному під час канікул. Ретельно знайомиться й вивчає матеріали в бібліотеках і архівах Запоріжжя, Дніпропетровська, Києва, інших міст України. Скажімо, відпочиваючи на зимових канікулах у "Київській політехніці", Володимир знаходив час для роботи в Центральному архіві історії України, архіві кінофотодокументів, науковій бібліотеці імені Вернадського. Так само творчо працює хлопець і в Запоріжжі: в обласному архіві, науковій обласній бібліотеці.
- Ви, як науковий керівник праць Володимира не просто цікавитесь його дослідженнями, а й, напевно, скеровуєте їх у правильне русло, допомагаєте порадами, консультуєте з складних питань?
- Звичайно. Коли студентові лише двадцять років, йому конче необхідні поради старших, їх досвід, життєвий і науковий. Але слід робити це обережно, аби не завадити його самостійності, роздумам.
- Знаю, що ви, Юрію Васильовичу, керуєте науковими працями кількох студентів. Чим саме вирізняється серед них Володимир Шевченко?
- Як науковий керівник, я опікуюсь науковими роботами п'яти студентів електротехнічного факультету.Серед них помітно вирізняється Володимир Шевченко. Працелюбністю, творчим ставленням до навчання і наукових досліджень, захопленістю улюбленою справою - історією України. Думаю, що він зможе захистити кандидатську дисертацію з історії, як раніше це зробили інженери-автомобілісти М.В.Дєдков, нинішній декан гуманітарного факультету, В.І.Понеділко, екс-народний депутат України та інші.
- Юрію Васильовичу, чи працює над новою науковою роботою Володимир зараз?
- Так, працює. Завершує наукове дослідження з теми "Легендарна Хортиця у культурно-історичному вимірі". Розглядає культуру острова через її історію. Минулого літа під час канікул Володимир організував студентську археологічну експедицію і разом з науковцями культурно-історичного заповідника Хортиця опитував кожного п'ятого мешканця острова: що пам'ятають про минуле острова, їх погляд на сучасне і майбутнє Хортиці, життя і побут її жителів. Володимир і його колеги зустрілися з провідними знавцями Хортиці професором Георгієм Шаповаловим, журналістом Костянтином Сушком, науковцем Арнольдом Сокульським, які допомогли молодим дослідникам дізнатися про маловідоме легендарного острова на Дніпрі.
- Це ж дуже добре, що він тримає руку на пульсі сучасного життя.
- Дуже добре, я це відзначаю і підтримую Володимира. До речі, він зустрівся в Києві з одним із провідних розробників теми "Українські революції і державність на початку ХХ століття" професором Іваном Солдатенком. Бесідував з ним про проблеми, які досліджує сам, співставляв погляди на них. Тобто Володимир постійно виявляє самостійність, самобутність у наукових дослідженнях з історії У країни, розвитку її державності.
- Дякую, Юрію Васильовичу, за інтерв'ю. Бажаю Вам і вашим студентам нових цікавих розробок, а також відзнак наукових праць студентів.
Микола КЛИМЕНКО

ВІТАЄМО Беженова Олександра Івановича з 70-річчям !
Олександр Іванович Беженов, одержавши диплом інженера-механіка в Харківському авіаційному інституті, 1957 року вступив до ВО "Моторобудівник" (м. Запоріжжя), де набув виробничого досвіду, працюючи в різних підрозділах підприємства майстром цеху, технологом, старшим інженером відділу головного металурга.
З 1968 року Олександр Іванович - асистент кафедри "Теплотехніка і гідравліка", де він поряд з навчальним процесом активно залучився до наукової роботи, виконав і захистив 1979 року кандидатську дисертацію.
Науковий напрямок, в якому працює доцент О.І.Беженов, пов'язаний з властивостями матеріалів - "Працездатність жароміцних матеріалів при циклічних навантаженнях". За цією тематикою він опублікував понад 50 наукових праць, одержав два авторські свідоцтва на винаходи, один патент. Останнім часом О.І.Беженов - науковий керівник науково-дослідної роботи на замовлення ВАТ "Мотор-Січ" з теми "Розробка методики порівняльного оцінювання технічного стану конструкційних сплавів з різною технологічною спадковістю методом акустичної емісії".
Олександр Іванович активно веде й методичну роботу, брав участь у розробленні та підготовці до видання понад 20 навчально-методичних посібників, необхідних студентам для вивчення дисциплін загальнотехнічного циклу. Значний внесок Олександра Івановича у створення та оновлення лабораторної бази кафедри.
Громадська діяльність доцента О.І.Беженова пов'язана з роботою у профбюро факультету.
Щиро вітаємо Вас, шановний Олександре Івановичу, з ювілеєм. Бажаємо міцного здоров'я, успішної наукової і педагогічної роботи в університеті, особистого щастя!
Ректорат
Профком
Колектив кафедри "Теплотехніка і гідравліка

Звітували аспіранти
У Києві відбулася Перша науково - практична конференція молодих вчених з проблем "Металознавство та обробка металів", присвячена 100-річчю від дня народження видатного вітчизняного вченого-металознавця Михайла Петровича Брауна. Провели її Національна академія наук України і Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАНУ. Своїм досвідом, останніми науковими розробками в галузі металознавства ділилися молоді вчені, аспіранти і дослідники провідних технічних ВНЗ і науково - дослідних інститутів України та Росії.
Активну участь в роботі конференції взяли аспіранти кафедри ЗНТУ "Машини і технології ливарного виробництва" В.В.Тарабін, О.І.Гермашева, В.В.Клочихін (науковий керівник проф., д.т.н. Е.І.Цивірко), В.В.Волик, О.В.Малий (науковий керівник проф., д.т.н. В.В.Луньов). Доповіді аспірантів засвідчили, що наукові розробки молодих вчених нашого університету мають високий науковий і практичний рівень.
Учасники конференції щиро дякують за підтримку ректорату Запорізького національного технічного університету, зокрема проректору з наукової роботи професору Ю.М.Внукову і начальнику відділу інноваційних технологій та захисту інтелектуальної власності Л.Ф.Богдановій.
Василь ТАРАБІН, аспірант кафедри "МіТЛВ"

Портрет викладача
Творчий пошук щодня
Нещодавно, коли колектив ЗНТУ відзначав 45-річчя Запорізького машинобудівного інституту, ректор С.Б.Бєліков вручив знак "Відмінник освіти України" кільком викладачам, у тому числі й доцентові Анатолію Івановичу Сочаві. А дещо раніше, пам'ятаю, на урочистому відкритті лабораторії імені професора Павла Андрійовича Михайлова А.І.Сочава демонстрував присутнім колегам і гостям роботу унікальної установки для дослідження матеріалів на опір втомі. Як з'ясувалося, він і створював її своїми руками під керівництвом П.А.Михайлова, який завідував тоді кафедрою деталей машин і підйомно-транспортних механізмів. Такої дослідної установки ще ніде не було,
адже вона відрізняється від європейських аналогів економічністю, простотою в обслуговуванні. Пізніше на моє прохання А. І.Сочава розповів про те, як вона створювалась.
1960 року Анатолій Сочава був студентом третього курсу машинобудівного факультету ЗМІ. Одночасно з навчанням серйозно займався науковими дослідженнями. На прохання професора П.А.Михайлова він, технічно грамотний, практично виконував усі доручення завідувача кафедри. А коли 1963 року Анатолій закінчив з відзнакою інститут, залишився працювати на кафедрі - інженером-дослідником, а затим-асистентом. Власними руками, які звикли до металу, виготовляв різні деталі для машин, виробляв на верстатах необхідні деталі для установки. Цікаво було робити те, чого ще не робив ніхто. Коли установка була готова, професор П.А.Михайлов подякував АЛ.Сочаві за творчість, уміння і технічний талант. Установка складалася з чотирьох автономних силових агрегатів. На ній можна дослідити конструкційні матеріали для використання їх в авіації, кранобудуванні, будівництві залізниць. Тут же студенти виконують лабораторні роботи з таких курсів: опір матеріалів, деталі машин, експлуатація і ремонт підйомних кранів і будівельних машин.
Анатолій Іванович захистив кандидатську дисертацію з теми "Дослідження легких конструкційних матеріалів", тому краще за інших знає цю проблему, допомагає студентам у засвоєнні навчальних курсів. Адже й сам А.І.Сочава читає курси лекцій: механізація та інструмент, спеціалізовані транспортні і навантажувально-розвантажувальні засоби, комплексна механізація та автоматизація навантажувально-розвантажувальних транспортних і складських робіт, основи автоматизації машин.
...Технікою Анатолій захопився ще в юності. Разом з батьком склав із різних деталей на базі автомобіля "Фіат" нове авто. Мотор, задній міст, управління - з "Победы", кузов змайстрували з листового металу. Анатолій їздив на цій машині з сімнадцяти років .А потім зібрав зовсім новий автомобіль, самотужки зробив і кузов за власними кресленнями.
Довелося Анатолію Івановичу понад чотири роки викладати різні дисципліни студентам сільськогосподарської технічної академії у польському місті Ольштин. Спершу лекції з курсу "Основи конструювання машин" читав українською мовою, а через два місяці - польською, самотужки її опанувавши. Потім читав польською мовою й інші курси лекцій: "Нарисна геометрія", "Машинознавство". Студенти були задоволені викладачем з України.
Анатолій Іванович, як мовиться, майстер на всі руки. Якось, коли дочка Таня навчалася в музичному училищі, виготовив для неї скрипку. Та таку, що викладач училища похвалив інструмент, змайстрований технарем. Таня грала на цій скрипці з задоволенням.
Син Роман закінчив теж наш навчальний заклад з відзнакою, як і батько. Але працює в бізнесі. Там теж потрібні здібні інженери.
Майже 40 років навчає майбутніх інженерів доцент Анатолій Іванович Сочава, охоче передаючи їм знання і досвід, заохочуючи їх до творчого пошуку. Адже це для нього - головне в житті і роботі.
Володимир МИКОЛЕНКО

Викладач - про студентку
ПОЕЗІЯ Є СКРІЗЬ
Так вважає четвертокурсниця інженерно-фізичного факультету Наталя Гусліста. Металург-ливарник начебто спеціальність суто чоловіча, але Наталя вважає інакше: тут теж необхідне відчуття краси. Адже будь-яку деталь можна відлити з художнім смаком, аби вона була естетичною, красивою.
Наталя любить малювати, оформлювати стіннівки (вона є редактором факультетської газети), інколи пише вірші, каже (що для себе й товаришів). А в дідуся Василя Васильовича, який мешкає у власному будинку на Павло-Кічкасі, милується квітами, які він вирощує в оранжереї: трояндами, гвоздиками, калами.
Ніжна, тендітна, білява дівчина, Наталя охоче оволодіває спеціальністю "Обладнання ливарного виробництва". Чому саме цією? Тому що обидва дідусі і батько Володимир Васильович працювали на заводах, а батько й зараз обслуговує контрольно-вимірювальні прилади на алюмінієвому комбінаті. Тож і Наталя вирішила мати заводську професію. Навчається вона в основному на відмінно, так, як і в школі села Люцерни Вільнянського району. Так що в ній природно поєднуються фізик і лірик, що робить життя цікавішим, різноманітнішим. Наталя оволодіває художнім оформленням литва, хоче, щоб воно було завжди гарним.
У групі І-Ф-113 - 19 студентів, з них лише п'ятеро дівчат. Вони не поступаються хлопцям ні в чому - ні у навчанні, ні у відпочинку. У вільний час Наталя займається шейпінгом (спортивною аеробікою) задля здоров'я і краси.
Євген ІВАХНЕНКО, заступник декана інженерно-фізичного факультету

Таланти твої, університете!
ПІСНЯ НАВЧАТИСЬ І ЖИТИ ДОПОМАГАЄ
Так вважає третьокурсниця електротехнічного факультету Ірина Прядко. І має в цьому рацію. Ірина оволодіває спеціальністю "Електричні апарати" успішно: у заліковій книжці лише четвірки й п'ятірки. А пісня - це її життя, її радість і любов. Ірина захоплюється музикою з п'яти років, саме в такому віці почала навчатися в музичній школі №2 по класу фортеп'яно. І одночасно, за вибором батьків, співала в хорі - у дитячій групі Палацу культури заводу "Дніпроспецсталь". А затим Ірина оволодівала вокальними співом у студії "Юність" цього ж закладу. Вона й зараз поєднує заняття в університеті з навчанням у студії "Юність", якою керує Володимир Артем'єв.
Здібну вокалістку Ірину Прядко вже знають не лише запоріжці: вона була лауреатам фестивалів "Зорепад" і "Червона рута" в номінаціях "Поп-музика" і "Пропаганда української пісні ". Одна пісня у виконанні першокурсниці Ірини Прядко записана на компакт-диску на честь 100-річчя ЗНТУ.
Ірина часто виступає в концертах, які влаштовують обласний і міський відділи з питань сім'ї та молоді. Без неї не обходиться жоден тематичний вечір в університеті, жоден концерт. Ніжний дзвінкий голос нагадує спів жайворонка. Ірина виступає в концертах у ПК "Дніпроспецсталь", обласному музично-драматичному театрі. Торік І.Прядко стала переможницею університетського конкурсу в номінації "Студент - артист року ЗНТУ".
Дівчина мріє записати якомога більше нових пісень, виступати з сольними концертами, бажано разом з балетом. Мріє вона також і про те, аби, закінчивши технічний університет, вступити до консерваторії. Адже Ірина не може й дня прожити без пісні.
Вікторія КОМІНОВА, директор центру культури і дозвілля

На початок