Видається
з 1960 року
27 квітня
2007 року
№06
(2037)
4.gif (17854 bytes)
ГАЗЕТА   ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО  ТЕХНІЧНОГО   УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

Варіант для друку (pdf-файл)

 

 

 

Свіжий номер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З   П Е Р Ш О Т Р А В Н Е М   І   Д Н Е М   П Е Р Е М О Г И !
ПЕРЕМОГУ НАБЛИЖАЛИ ЯК МОГЛИ
ГВАРДІЇ РЯДОВИЙ КУШНІРОВ
Сімнадцятирічного Володимира Кушнірова призвали до армії восени 1943 року, одразу ж після звільнення села Софіївка Новомиколаївського району на Запоріжжі від німецько-фашистських загарбників. І поки не виповнилося вісімнадцять, служив у так званих маршових ротах, де навчався стріляти, копати окопи, повзати по-пластунськи. Володимир засвоював військову науку під Сталінградом, у Грузії, у Знаменці на Кіровоградщині. І лише тут рядовому В. Кушнірові влітку 44-го визначили постійну посаду - автоматник-десантник 10-ї гвардійської окремої механізованої бригади 4-го Українського фронту. Звідси потрапив на фронт, брав участь у визволенні від окупантів Польщі, Чехословаччини, Німеччини.
- Служба автоматника-десантника танкового підрозділу набагато складніша і небезпечніша, ніж звичайного піхотинця, - пригадує Володимир Сильвестрович. - Піхотинець у бою може сховатися за пагорбом чи в окопі, а автоматник, сидячи на танку, який несеться в атаку на ворога, добра мішень для фашистів. На танку Т-34 нас сиділо дев'ять - десять бійців, ціле відділення. По команді ми зіскакували з танка і мчали вперед, стріляючи з автоматів по ворогу. Тут як кому пощастить.
... Це сталося 26 березня 1945 року. Після артилерійської підготовки, як завжди, танковий полк бригади пішов у контратаку. Фашисти зустріли його гарматним і мінометним вогнем. До Берліна лишалося кілометрів 80, тому німці робили все можливе й неможливе, аби відстояти плацдарм. Відділення автоматників, одягнених у шинелі, тряслося на броні Т-34, цілячись вперед. І от за командою десантники зіскочили з танка й помчали на ворожі окопи, поливаючи вогнем з ППШ ворога. Здавалося, горіла й тремтіла земля під ногами, дим виїдав очі, але автоматники просувалися вперед. Раптом позаду них вибухнув снаряд, навколо свистіли осколки. Один із них влучив у плече Володимира - і він упав, мов підкошений. До того ж, був контужений - втратив слух. Піхотинці, які йшли в атаку за танками, віднесли пораненого в тил, до своїх. А звідти він потрапив у медсанбат, а затим - у госпіталь, розташований під Львовом.
Про те, як воював гвардії рядовий Володимир Кушніров, свідчить витяг з донесення командира частини, яка зберігається в Центральному архіві Міністерства оборони Російської Федерації. "Гвардії рядовий В.С. Кушніров, зв'язківець командира роти зі штабом бригади, неодноразово під вогнем противника, незважаючи на небезпеку, завжди точно і вчасно доставляв донесення. Так, 28 березня 1945 року він повертався зі штабу бригади й помітив німецьких розвідників. Влучною чергою з автомата убив одного з них, інші розбіглися..."
Таких випадків на фронті у Кушнірова було чимало, і завжди він виходив переможцем зі складного становища. Гвардії рядовий Володимир Кушніров зустрів Перемогу в госпіталі, не знаючи, що він нагороджений медаллю "За відвагу".
На цьому військова служба його не завершилась. 1950 року закінчив військове авіаційно-технічне училище, став лейтенантом. Служив в авіаційних частинах. 1979 року звільнився в запас підполковником авіації. Повернувся на Батьківщину. Вісім років працював у відділі кадрів "машинки" - старшим інспектором, заступником начальника. А 1989 року звільнився.
Підполковник у відставці Володимир Сильвестрович Кушніров відзначений за ратну службу, крім медалі "За відвагу", орденами Вітчизняної війни I-го ступеня, Червоної зірки і чехословацькою медаллю "За мужність".
Микола КЛИМЕНКО

       Н  О  В  И  Н  И               Н  О  В  И  Н  И 

"АБІТУРІЄНТ - 2007"
Так називалася міжнародна спеціалізована виставка освітніх програм навчальних закладів, що відбулася в Запорізькій торгово-промисловій палаті. Вона об'єднала провідні навчальні заклади не лише Запорізького, а й інших регіонів. Матеріали, представлені на ній, розповідали про новини у сфері освіти, зокрема буклети, плакати, інформація, необхідна абітурієнтові. У виставці взяли участь майже 40 провідних навчальних закладів. На стенді нашого університету була розміщена інформація про спеціальності, умови вступу до ЗНТУ, міжнародну і науково-дослідницьку роботу університету.
На виставці був показаний відеофільм про історію і сучасність ЗНТУ. Члени приймальної комісії відповіли на численні запитання відвідувачів - майбутніх абітурієнтів та їх батьків.
У підготовці матеріалів до виставки та її проведення активну участь взяли Віктор Грешта, Андрій Пархоменко, Людмила Жорняк, Олексій Качан, Наталя Кобзар, Дмитро Павленко, Олександр Пастушенко, Олександр Набережний, Катерина Ситникова, Ольга Ткачова. Ректорат відзначив учасників виставки дипломами.
Олексій БИЧЕВИЙ, доцент
На знімку О. Пастушенка: відкриття виставки

ПЕРШІ АБІТУРІЄНТИ ВИЗНАЧИЛИСЯ
Завершилася традиційна олімпіада "ЗНТУ - "МИГ" - 2007", яку провели спільно наш університет та газета "МИГ". У заочних та очному турах взяли участь 152 учні випускних класів шкіл Запоріжжя та області. Підсумки кожного туру публікувала газета.
В останньому турі учасники олімпіади тримали іспити з української мови, математики та фізики. Комісія відібрала 30 переможців олімпіади. Це перші абітурієнти ЗНТУ, які отримали право вступити до університету лише за співбесідою.
Андрій ПАРХОМЕНКО, відповідальний секретар приймальної комісії ЗНТУ

ПЕРЕМОГУ НАБЛИЖАЛИ ЯК МОГЛИ
НАСТАВНИК ФРОНТОВИХ ОФІЦЕРІВ
Одразу ж після закінчення середньої школи на Харківщині Іллю Кучера призвали до армії. Направили в Астраханське піхотне училище. Через рік лейтенант Кучер став командиром взводу автоматників 52-ї окремої стрілецької бригади. А в листопаді 42-го бійці його взводу на броні танків Т-34 вирушили в тил ворога, який проривався до Сталінграда. На кожному танку сиділи 7-9 бійців-автоматників. Десантна механізована група знищувала малі військові гарнізони фашистів - техніку і солдатів, наводячи страх на ворога.
Лейтенанта Іллю Кучера, який уже набув певного військового досвіду, незабаром перевели до Новочеркаська, доручили викладати на курсах підготовки офіцерів для фронту. Командир взводу курсантів навчав сержантів і бійців, які вже добре виявили себе не фронті, військовим наукам - стрільбі, рукопашному бою, риттю окопів. Коротше кажучи, всьому, що необхідне на фронті.
З того часу лейтенант Кучер разом з курсами рухався на захід, за фронтами - Сталінградським, Південним, 4-м Українським. За роки війни він і його колеги по службі на курсах підготували сотні офіцерів для фронту, які виявляли в боях з ворогом мужність, військову виручку, хоробрість. Про деяких із них наставники офіцерів дізнавалися, раділи за їх сміливі вчинки, урядові нагороди. Прискорені курси підготовки офіцерів були особливим резервом командування фронтом, де протягом 3-4 місяців готували бойових командирів взводів, які брали участь у бойових операціях. А відтак, воювали на передовій і їх наставники, в тому числі Ілля Трохимович Кучер.
Ветеран війни нагороджений медалями "За відвагу" і "За бойові заслуги", орденом Вітчизняної війни I - го ступеня.
Демобілізувавшись з армії, капітан Ілля Кучер тривалий час працював у "машинці" на різних відповідальних посадах: інженером галузевої лабораторії, начальником студентської оздоровниці "Алтагір", начальником відділу постачання. І завжди брав участь у вихованні молоді.
ВЛАСН. ІНФ.
На знімку 43-го року старший лейтенант Ілля Кучер, нині - полковник у відставці.

ПІДІРВАВСЯ НА МІНІ
Сержант Микола Яковенко, радист артилерійської батареї, після закінчення спецкурсів став сапером. Фашисти, тікаючи з Ленінградської області, залишили в землі безліч піхотних мін: на полях, на берегах ріки Волхов, на болотах. А саперів у наших частинах не вистачало. Тож за наказом командування фронтом був створений спецзагін з артилеристів, які протягом двох місяців вчилися розміновувати територію. У загоні було понад 200 бійців, серед них - і Микола Яковенко.
Сапери були споряджені як слід: міношукачі, прапорці для позначення місць, де знайдено міни, інше знаряддя. Якщо з допомогою міношукача виявляли у землі міну, то ставили над нею червоні прапорці. А більш досвідчені сапери самі діставали її з землі і знешкоджували. Бувало, й самі гинули.
Якось Микола Яковенко виявив протипіхотну міну на березі річки Волхов, обережно її викопав, узяв у ліву руку. І цієї ж миті вибухнув підривач. Відірвало палець, поранило чоло. "Добре, що не вибухнула міна", - подумав Яковенко і пішов до санбату. Вилікувався і повернувся служити до своєї артбатареї радистом.
Демобілізувавшись, сержант Микола Яковенко повернувся до Запоріжжя у 50-х роках. Працював на підприємствах, вступив навчатись до "машинки". Закінчив її 1964 року за спеціальністю інженер-автомобіліст. Влаштувався працювати на кафедру "Технологія металів" інженером-дослідником. Незабаром перейшов на кафедру "Металорізальні верстати та інструмент". Тривалий час працював навчальним майстром, прищеплював студентам навички роботи на верстатах.
Микола Андрійович і досі працює на тій же посаді. Він - старійшина кафедри, майстер на всі руки. Охоче передає свій досвід молодим викладачам, студентам допомагає оволодівати професією.
Микола Андрійович виростив двох дочок. Одна з них, Наталя, закінчила ЗНТУ.
Володимир МИКОЛЕНКО

ПОРТРЕТ ВИКЛАДАЧА
СТАРІЙШИНА КАФЕДРИ
Так називають викладачі і співробітники кафедри політичної економії доцента Василя Васильовича Палія. Протягом 32 років він тут працює: асистентом, викладачем, старшим викладачем, доцентом. За виявлені старанність, пунктуальність, доброзичливість він здобув авторитет і повагу колективу і студентів. Він вважає свою кафедру другою домівкою, бо зріднився з колективом, аудиторіями, лабораторіями, курсом лекцій і практичних занять.
Василь Васильович закінчив Кам'янець-Подільський педагогічний інститут і два роки працював тут асистентом і викладачем, хоча більше приваблювали його економічні науки. Вони видавалися йому більш важливими в житті, ніж історія, необхіднішими для сьогодення. І він вирішив змінити спеціальність, аби долучитися до нових пріоритетів науки. Навчався в аспірантурі Київського університету імені Т. Шевченка, захистив кандидатську дисертацію. Відтоді Василь Васильович не розлучається з обраною професією.
З 1974 року В.В. Палій - у Запорізькому машинобудівному інституті - ЗНТУ, на кафедрі політичної економії. Охоче працює над науково-дослідницькою роботою з питань малого підприємництва Цікавиться загальними економічними проблемами. Розробляє їх на прикладах регіонів Запоріжжя, України. Статті з цих проблем друкуються у збірниках, газетах та журналах.
- У житті, а відтак, і в економіці швидко змінюються події, орієнтири економічної політики, - розмірковує Василь Васильович, - тому слід весь час відслідковувати їх, бачити головне, перспективне, вносити зміни до конспектів лекцій. Адже студенти мають знати про це, враховувати на заліках й іспитах.
Василеві Васильовичу довелося працювати деканом факультету економіки та управління, заступником декана механіко-металургійного і механіко-технологічного факультетів. І скрізь справлявся з роботою, прагнув бути попереду.
В.В. Палій виростив дочку Оксану й сина Олександра, вони працюють у банківській сфері.
Василь Васильович як старійшина кафедри відповідає (довірили колеги) за науково-дослідницьку роботу, всіляко допомагає в цьому колегам і дуже задоволений тим, що зростає кількість науковців. Останнім часом підготував до захисту докторську дисертацію завідувач кафедри В.Г. Прушківський, захистила кандидатську дисертацію доцент Таміла Щербакова. Зі статтями у пресі виступають молоді викладачі Олена Губар, Олена Чумак. Наталя Лук'яненко готується до вступу в аспірантуру. Цікаво, що з восьми викладачів троє - випускники ФЕУ.
Володимир МИКОЛЕНКО

УВАГА: КОНКУРС!
Запорізький національний технічний університет оголошує конкурс на заміщення вакантної посади:
доцента кафедри "Обчислювальна математика" - 1
старшого викладача кафедри "Вища математика" - 1
Термін подання заяв - один місяць від дня оголошення конкурсу в газеті.
Документи подаються на ім'я ректора університету.
Заяву перед поданням необхідно зареєструвати в канцелярії університету.
Адреса університету: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 64

В І Т А Є М О !   В І Т А Є М О !

СЛИНЬКА Георгія Івановича з 60 - річчям!
Технічна творчість - основа його діяльності. Перебуваючи в постійному творчому пошуку, Георгій Іванович під час навчання в "машинці" у 1965 - 1970 роках досліджував властивості холодостійких сталей: розробив дипломний проект з елементами наукових досліджень на заводі "Ростсільмаш".
На Мелітопольському моторному заводі, куди був направлений Г.І.Слинько за розподіленням, пройшов шлях від майстра з ремонту обладнання ливарного цеху до начальника механічного цеху з виготовлення деталей для автомобільних двигунів. Працював і головним металургом заводу. Під керівником д.т.н., професора І.П. Волчка виконав і захистив 1990 року кандидатську дисертацію із впровадженням результатів досліджень у двигунах автомобіля "Таврія".
Педагогічні здібності Георгія Івановича повніше розкрилися в Таврійській державній агротехнічній академії, де працював у 90-х роках професором кафедри "Технології конструкційних матеріалів". У 2005 році захистив докторську дисертацію за спеціальністю "Матеріалознавство".
Вдало поєднуючи наукову і педагогічну діяльність, Георгій Іванович у 1998 - 2007 роках працював професором кафедри "Технології металів". Тут добре засвоїв курси з основних дисциплін кафедри. Його лекції викликали інтерес у студентів, повагу колег.
У лютому 2007 року професор Г.І Слинько призначений завідувачем кафедри "Теплотехніка і гідравліка". Він займає активну позицію в університеті й науковому співтоваристві. Є членом вчених рад факультету, інституту, університету, членом спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій при ЗНТУ за спеціальностями: "Матеріалознавство", "Металознавство і термічна обробка металів", "Механіка деформаційного твердого тіла". Він - академік Академії інженерних наук України, академік Нью-Йоркської академії наук, член Українського товариства з механіки руйнування матеріалів, вирішує проблеми з матеріалознавства і зміцнення деталей машин. Опублікував 115 наукових праць, у тому числі - монографію, два навчальні посібники, методичні вказівки, 102 наукові статті. Має чотири авторські свідоцтва, три патенти на винаходи. Деякі з них упроваджені у виробництво на Мелітопольському моторному заводі.
За результатами наукових досліджень Г.І.Слинько виступав з доповідями на міжнародних і науково-технічних конференціях в Україні, Росії, Польщі, Югославії, Сербії.
Вітаючи Вас, шановний Георгію Івановичу, з визначним ювілеєм, щиросердно бажаємо Вам міцного здоров'я, творчої наснаги, щастя в особистому житті!
РЕКТОРАТ ПРОФКОМ

АНТИПЕНКО Прасковію Степанівну з ювілеєм!
Агроном за освітою, вона багато років працювала в сільській місцевості: спершу агрономом, а затим - у комсомольських органах. Прасковія Степанівна була зажди пов'язана з селом. Була секретарем райкомів комсомолу на Закарпатті та Запоріжжі, зокрема першим секретарем Якимівського райкому комсомолу. А з 1996 року Прасковія Степанівна працює завідувачем кабінету філософії нашого університету. Кілька років поєднувала роботу з викладанням наукового комунізму.
За 40 років праці в "машинці" - ЗНТУ Прасковія Степанівна Антипенко набула багатого досвіду виховної роботи зі студентами: готувала їх до участі в конкурсах з наукових робіт - всесоюзних, республіканських та обласних. І раділа, коли її вихованці ставали лауреатами. Вона й нині проводить зустрічі молоді з учасниками війни.
Працюючи завідувачем кабінету філософії, Прасковія Степанівна чимало зробила для зміцнення і розвитку матеріально-технічної бази кафедри, естетичного оформлення кабінету і навчальних аудиторій. За скромність, працелюбність, щирість Прасковію Степанівну поважають і цінують викладачі та студенти. Її праця відзначена почесними грамотами, подяками.
Вітаючи Вас, шановна Прасковіє Степанівно, з визначним ювілеєм, щиро бажаємо Вам доброго здоров'я, радості в житті і праці!
КОЛЕКТИВ КАФЕДРИ ФІЛОСОФІЇ

ХАРЧЕНКО Тамару Володимирівну з ювілеєм!
Вона була випускницею першого випуску кафедри "Промисловий транспорт", який відбувся 1974 року. За розподілом працювала кілька років інженером на автозаводі "Комунар". А 1981 року за конкурсом переведена на кафедру, яку закінчила: інженер, асистент, старший викладач кафедри, що змінила свою назву на "Транспортні технології".
Тамара Володимирівна постійно підвищує свою кваліфікацію, аби не відставати від сучасних вимог, завжди бути провідником нового, доводити це до студентів. Вона зібрана, енергійна, знаходить час і для вдосконалення професії старшого викладача, і для отримання другої професії: закінчила факультет післядипломної підготовки й отримала диплом економіста - менеджера.
Тамара Володимирівна встигає і вдома по господарству, і на дачі, де вирощує не лише фрукти й овочі, а й квіти різних видів. Дача над Дніпром нагадує великий квітник, який приваблює усіма барвами. Звісно, їй допомагають чоловік, два сини й невістки.
Т.В. Марченко сумлінно ставиться до громадських доручень: вона - куратор студентської групи, проводить з молоддю виховну роботу.
Тамару Володимирівну колеги й студенти поважають і цінують за старанність в роботі, сумління, душевну щедрість до кожного, з ким спілкується. Вона завжди весела, привітна, справедлива, сповнена радості.
Вельмишановна Тамаро Володимирівно, сердечно вітаючи Вас з ювілеєм,
Бажаєм щастя і достатку,
ясного неба і тепла,
В житті лиш - злагоди, порядку,
щоб доля світлою була,
В роботі - успіху й терпіння,
У справах - вічного горіння,
В сім'ї - уваги і добра!
Від імені колег по кафедрі - Лідія БОНДАРЕНКО, профорг кафедри

ДО УВАГИ СТУДЕНТІВ!
ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ МАГІСТРА
Наближається час складання державного іспиту студентами 4-го курсу, який є завершальним етапом навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра. Приймальна комісія ЗНТУ роз'яснює основні положення, розроблені Міністерством освіти і науки України, що регламентують подальше навчання студентів.
Починаючи з 1998 року, прийом на навчання до ВНЗ здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 65 від 20 січня 1998 року "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)". Зарахування здійснюється на конкурсній основі окремо за кожним освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, потім, за бажанням студента - спеціаліста або магістра. Після отримання диплома бакалавра всі студенти відраховуються із ЗНТУ і можуть працювати за фахом або продовжити навчання для отримання подальших рівнів освіти. Для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст (магістр) до ЗНТУ приймаються вступники - бакалаври за умови обрання спеціальності, яка відповідає отриманій раніше підготовці.
Міністерство освіти і науки України передбачає прийом до ВНЗ на конкурсній основі: проводяться фахові вступні іспити незалежно від джерел фінансування, форми та року закінчення навчання за рівнем бакалаврату. Ці випробування відповідають програмам державних вступних іспитів, які складали студенти при отриманні рівня бакалавр. Кількість місць державного замовлення, що виділяється Міністерством освіти і науки України на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста та магістра, відповідає кількості випускників - бакалаврів поточного року, що навчаються за держбюджетом. Для випускників-бакалаврів, які отримали диплом з відзнакою, передбачено вступ за особливими умовами конкурсу - за співбесідою.
Цього року Міністерство освіти і науки України дозволило спростити процедуру вступу для випускників - бакалаврів поточного року. За бажанням, випускники ЗНТУ 2007 року можуть зарахувати результати державного іспиту бакалаврату як фахове вступне випробування при вступі на навчання за рівнем спеціаліста (магістра). При наявності однакових конкурсних балів враховується середній бал з додатка до диплома бакалавра - вступника. Випускники інших ВНЗ та випускники ЗНТУ попередніх років беруть участь у конкурсі за результатами складання фахового вступного іспиту.
При вступі на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр при однаковій кількості конкурсних балів враховуються такі показники для загального рейтингу вступника:
- кількість друкованих робіт у фахових наукових виданнях;
- участь в олімпіадах зі спеціальних дисциплін;
- участь у наукових конференціях, "Тижнях науки" студентів;
- участь у кафедральних наукових дослідженнях.
Прийом документів на навчання за освітньо-професійними програмами спеціаліста та магістра денної форми навчання триватиме до 1 липня 2007 року, проведення фахових вступних випробувань та зарахування - до 5 серпня 2007 року.
Андрій ПАРХОМЕНКО, відповідальний секретар приймальної комісії ЗНТУ

КОМП'ЮТЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ ЗА ГРАНТОМ
Як відомо, наш університет отримав грант на участь у проекті програми "Темпус", яка передбачає впровадження європейського досвіду фандрайзингу в університетах України.
Зараз ЗНТУ отримав за цим грантом нове обладнання для нового відділу фандрайзингу: два комп'ютери, ксерокс, принтер, сканер, ноутбук, ліцензійне комп'ютерне забезпечення.
Лариса ДУЙКО, начальник відділу забезпечення міжнародної діяльності ЗНТУ

BEST У КРАКОВІ
Хочу розповісти про мою першу подорож за кордон - до Кракова, де проходила регіональна зустріч студентської організації BEST. З України були представлені лише 2 університети - Запорізький національний технічний і Львівський політехнічний, тому ми разом добиралися до Польщі. Кордон переходили пішки, і коли я нарешті ступила на польську землю і вдихнула польського повітря, здається, відразу ж закохалась у цю країну.
Декілька годин ми перебували в Перемишлі, дуже гарному місті. Хоча ми гуляли ввечері, вулиці були пусті, ніби місто вимерло: поляки рано лягають спати.
До Кракова потрапили вночі, йшли через центр. Нічний Краків - це вражаюче видовище, коли костьоли, замки, будинки висвітлюються. Атмосфера легка, дружня, тепла.
Поселили нас у готелі, де ми жили в кімнатах разом з поляками, румунами, словаками. Знайомились одне з одним, спілкувалися, розповідали про Україну.
Вранці пішли гуляти до центру. На головній площі дуже багато голубів, ми їх годували, а вони довірливо сідали нам на коліна, їли з наших рук. Найбільше сподобався старовинний замок Вавель на річці Віслі.
А потім усіх BESTівців з чотирьох країн зібрали й ознайомили з розкладом, який виявився досить щільним. Протягом трьох днів ми прослухали декілька тренінгів (я була на Fundraising i Time Management), які були дуже цікавими і пізнавальними. Спілкування проходило англійською мовою. Кожного вечора в нас були вечірки.
Останній вечір називався International Evening, на якому студенти з кожної країни представляли свою національну їжу, напої, співали пісні. Українці були у вишиванках, співали "Червону руту". Усім дуже сподобались українські страви. Цікаво, що поляки теж вважають борщ і вареники своїми національними стравами.
Додому приїхала повна вражень, радості і сподівань, що іще повернусь до Кракова, де пережила багато щасливих хвилин, знайшла нових друзів.
Тетяна ПИРОГ, студентка (ГФ-315)

  ПЕРЕМОГИ ДАТИ ЯК СОЛДАТИ
  Ці Перемоги дати як солдати,
Ці тридцять, тридцять п'ять і сорок літ...
Червоно воскресає в осінь глід,
Пора підручники в портфель складати.
Моїм синам пора, твоїм онукам,
Наш батьку-діду. Не питаю літ
У тебе. Не годиться. І не слід.
Ми знаємо. Безсмертники на луках.
Багаторічні трави на плацдармах
Пускають корінь, розпускають цвіт.
Ще буде неймовірно скільки літ,
А наша Перемога не постаріє.
Старий учитель(батьку, ваш ровесник)
Увесь урок - про той про артналіт,
Коли він у свої у двадцять літ
Держав у диску автоматнім весни,
Він згадує. І вам є що згадати
Під прізвищем на камені. Граніт
Гримить про безкінечність ваших літ...
Так, Перемоги дати - як солдати.
                             Микола ЛИХОДІД

СПОРТ
НАШІ СПОРТСМЕНКИ - ПЕРШІ
Відбулася обласна першість студентів з аеробіки. У ній взяли участь 5 команд. Збірна команда ЗНТУ здобула першість (тренер - Світлана Атаманюк).
ВІДЗНАЧИЛИСЯ СИЛАЧІ
У Бердянську завершилися обласні змагання студентів з пауерліфтингу. Збірна команда ЗНТУ (тренер - Сергій Щербій) виборола першість
Валентин БАКУШ, голова спортклубу ЗНТУ

Редактор
Микола
КЛИМЕНКО

Редакційна колегія:
С.Т.Яримбаш - проректор, голова;
М.В.Клименко - заступник голови

Адреса редакції:
69063, Запоріжжя,
вул..Жуковського, 64 Телефони: 69-84-75,
внутрішній - 4-75

На початок