Видається
з 1960 року
Четвер
24 квітня
2003 року
№8
(2056)
4.gif (17854 bytes)
ГАЗЕТА   ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО  ТЕХНІЧНОГО   УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

 

Свіжий номер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З  ВЕЛИКОДНЕМ ВАС,  ПЕРШОТРАВНЕМ  І  ДНЕМ  ПЕРЕМОГИ
Фронтовики залишаються в строю
ДВА РОКИ - НА ПЕРЕДОВІЙ
Війну командир гармати Асатур Асатурян зустрів у червні 41-го на західному кордоні, в районі міста Білосток, а закінчив її у німецькому місті Бреслау (нині - польський Вроцлав). У шпиталі, де лікувався після поранення у плече. Тоді молодшому лейтенантові артилеристу було 24 роки. А між цими датами вмістилася вся страшна війна, в якій артилеристи гармат, а затим вогневого взводу, якими командував Асатур Асатурян хоробро й уміло воювали з ворогом. Характерно, що 20 місяців, майже два роки, він був на передовій. Там, де від вибухів снарядів, бомб і мін все навколо гримить, реве, стогне, де в очі солдата часто заглядала безжалісна війна. Поранений і контужений, Асатурян після шпиталю, знову повертався на передову.
Його 7б-міліметрова протитанкова гармата, обслугою якої командував сержант, а затим - молодший лейтенант Асатур Асатурян, разом з артилеристами брала участь у боях на Північному Кавказі і на Україні, в Білорусії і Польщі. Гинули солдати гарматної обслуги, не раз була пошкоджена гармата, а командир, на щастя, вижив. Ратний подвиг артилериста Асатура Шаміровича Асатуряна відзначений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями "За оборону Кавказу" та іншими.
Демобілізувавшись з армії, колишній фронтовик А.Ш.Асатурян закінчив Саратовський університет за спеціальністю механік-теоретик, після чого працював у науково-дослідних інститутах. 1960 року він, кандидат технічних наук, прийшов до Запорізького машинобудівного інституту на кафедру теоретичної механіки: асистент, викладач. Захистивши докторську дисертацію, Асатур Шамірович очолював тривалий час кафедру обчислювальної математики. Зараз він - професор кафедри прикладної математики.
За час роботи в нашому ЗМІ-ЗНТУ А.Ш.Асатурян підготував чимало вчених і педагогів вищої кваліфікації, серед яких - доценти А.І.Денисенко, З.І.Дударенко, І.М.Коцур, Ю.В.Мастиновський, С.Т.Яримбаш. Професор пишається своїми вихованцями, а вони - своїм вчителем-наставником. Його творча праця відзначена високим званням "Заслужений діяч науки і техніки України", знаком "Відмінник освіти України".
А.Ш.Асатурян - найстаріший і найавторитетніший професор нашого університету. Йому вже за вісімдесят, але він, як завжди, рухливий, обов'язковий, закоханий у свою працю, у життя.
Микола ВОЛОДИМИРОВ

ВІД СТАЛІНГРАДА - ДО БЕРЛІНА
пройшов з боями сержант артилерії Федір Григорович Терновий. У 42-му він разом із сімнадцятирічними хлопцями копав під Сталінградом протитанкові рови. А незабаром став рядовим бійцем артилерійського полку і брав участь в боях проти гітлерівців на Орловсько-Курській дузі, де прийняв бойове хрещення. Тут Федір Терновий командував обслугою гармати, а коли стало сутужно з навідниками, командир батареї наказав йому стати навідником гармати. На світанку почувся гуркіт танків, а затим артилеристи побачили шеренгу "тигрів", за ними - німецьку піхоту.
Вогневий взвод лейтенанта Петрова відкрив вогонь по танках і піхоті. Навідник Терновий спрямовував влучні постріли своєї гармати по перших машинах. Один танк загорівся від вибуху снаряда, другий швидко позадкував. Одразу ж наша піхота пішла в контратаку.
В бою обслуга гармати, де був навідником Ф.Терновий, втратила двох бійців, поранених відправили в тил. За мужність і військове уміння командир гармати старший сержант Арбузов нагороджений орденом Червоного Прапора, а рядовий Ф.Терновий - орденом Червоної Зірки.
Скільки таких боїв було на шляху до Берліна у командира гармати сержанта Федора Тернового! Не підрахувати. Солдат визволяв разом з бойовими товаришами Україну, Білорусію, Польщу, Німеччину від гітлерівців. А вони чинили впертий, жорстокий супротив, не бажаючи віддати загарбані ними землі. За ратний подвиг під час минулої війни Федір Терновий відзначений Батьківщиною іще орденом Слави 3-го ступеня, Вітчизняної війні 2-ступеня, медаллю "За відвагу".
Після війни офіцер Ф.Терновий служив на різних посадах в армії до 1970 року. Звільнившись у запас, прийшов працювати до "машинки". І от вже понад 33 роки колишній фронтовик сумлінно виконує обов'язки цивільного службовця: співробітника кафедри військової підготовки, завідуючого лабораторії кафедри обробки металів тиском, інженера з метрології. Неодноразово заохочувався ректоратом за сумлінну працю.

В ШІСТНАДЦЯЬ РОКІВ - СТАВ СОЛДАТОМ
У такому віці Іван Борисенко пішов добровольцем у танковий полк і здобув тут спеціальність механіка-водія. 1944 року він брав участь у складі 35-ї гвардіської танкової бригади в боях на Прибалтіському фронті. Затим довелося взяти участь у розгромі 1-ї Квантунської японської армії на Далекому Сході 1945 року.
По війні закінчив танкове училище і служив на офіцерських посадах в армії.
1959 року Іван Борисенко пов'язав свою долю з "машинкою". Тут він став викладачем, кандидатом технічних наук, доцентом кафедри "Механіка". З того часу Іван Григорович навчає майбутніх спеціалістів, намагається виховувати їх на славних традиціях батьків і дідів.
Вадим ВІНЕЦЬКИЙ, підполковник у відставці

З ПАРТИЗАНСЬКОГО КРАЮ
Дитинство Миколи Яковенка пройшло у партизанському краї, де народні месники Сидора Ковпака завдавали відчутних ударів німецьким загарбникам. Хутір Гринів Роменського району на Сумщині розташований серед лісу, був зручним місцем для партизан. Його жителі, як могли, допомагали їм, за що фашисти жорстоко мстилися. Одного разу арештували кількох чоловіків, вивели за хутір і розстріляли на очах у жінок і дітей. У сусідньому хуторі спалили чоловіків у сараї.
Микола, який бачив усе це, плакав від радості, коли радянські солдати разом з партизанами визволили їхній хутір і район від німецьких загарбників. Через кілька років його призвали до трудової армії: відбудовував у Нікополі трубний завод, будував там інші підприємства. А затим, з 1951 року, служив в армії в Ленінграді. Разом з солдатами розміновував поля у селах Ленінградської та Новгородської областей. Це була важка, небезпечна служба, як на фронті. Тож недарма її офіційно прирівняли до бойових дій.
Звільнившись у запас, сержант Микола Яковенко приїхав до Запоріжжя, працював на заводі "Комунар" і водночас навчався у ЗМІ, на автомобільному факультеті, який закінчив з відзнакою. 1959 року почав працювати на кафедрі "Теоретична механіка" асистентом, затим - інженером-дослідником на кафедрі "Машини і технологія ливарного виробництва", інженером і старшим науковим працівником на кафедрі "Технологія металів". От уже понад десять років Микола Андрійович Яковенко - навчальний майстер кафедри "Металорізальні верстати та інструмент". Його поважають колеги, викладачі, студенти за виключні скромність, щиросердність, доброту. День Перемоги для Миколи Андрійовича - найдорожче свято.

БОЄЦЬ ВИНИЩУВАЛЬОГО БАТАЛЬОНУ
У Володимира Яковича Шидловського непомітна для усіх посада - електромонтер адміністративно-господарської частини університету. Але спробуй-но обійтися без нього в роботі - нічого не вийде. Тут треба замінити електролампу або світильник, там виключилося світло - перегоріли запобіжники. Словом, роботи у чергового електромонтера вистачає щодня. Справу він знає досконало, тому все робить швидко й вправно.
...А колись, коли Володі було сімнадцять, йому довелося взяти в руки автомат, аби воювати проти німців і наших зрадників.
- У сорок третьому радянські війська визволили Житомирщину від окупантів, і в нашому селі військові створили винищувальний батальйон, - розповідає В.Я.Шидловський. - Польовий військомат призвав мене і моїх ровесників-односельців на службу. Наше завдання, поставлене командиром батальйону, полягало у тому, щоб розшукувати й знищувати в тилу залишки фашистів, поліцейських, колишніх старостів, які ховалися у лісах. А вони ж були озброєні, зустрічали нас вогнем автоматів і гранатами. Та винищувачі чесно й сміливо виконували своє завдання...
Незабаром Володимир Шидловський став рядовим 138-го стрілецького полку І-го українського фронту, хоча виконував військові обов'язки такі ж самі: воював з фашистськими десантниками в тилу наших військ, зачищав територію від залишків німецьких вояків, поліцейських, зрадників. На передовій солдат знає, де його ворог, а тут, у тилу, ворог міг бути де завгодно: у лісі, на болоті, у закинутій хатині. Тому Володимирові Шидловському і його товаришам було дуже небезпечно: щоразу, виходячи на завдання, ризикували життям.
Після війни В.Я.Шидловський працював на заводах і шахтах Кривого Рогу, а затим переїхав до Запоріжжя. Теж без роботи не був жодного дня.
Рядовий Вололир Шидловський відзначає День Перемоги як найвеличніше свято, яке завжди - в серці.

    Н  О  В  И  Н  И 

День відкритих дверей
Цього разу 19 квітня до нашого університету завітало понад 2400 майбутніх абітурієнтів. Їх гостинно зустріли члени приймальної комісії, а також в деканатах факультетів, на кафедрах.
Гості зустрілися з членами ректорату, директорами інститутів, деканами факультетів, керівниками кафедр і лабораторій. Вони побували на екскурсії у навчальних аудиторіях, лабораторіях, ознайомилися з обладнанням, абеткою навчального процесу.
Майбутні абітурієнти університету одержали необхідну інформаційно-рекламні буклети, а також багатотиражну газету "Інженер-машинобудівник". Вона вийшла до дня відкритих дверей і містила необхідні інформаційно-рекламні матеріали. Це знадобиться нашим гостям, які обиратимуть необхідну спеціальність, вступаючи на навчання до ЗНТУ.
Ольга БЛОХІНА, інспектор приймальної комісії

"АБІТУРІЄНТ - 2003"
Так називалася четверта регіональна виставка, яка проходила у Запорізькій торговельно-промисловій палаті з 10-го до 13-го квітня. На відкритті виставки виступили ректор ЗНТУ С.Б.Бєліков, начальник управління освіти та науки облдержадміністрації О.І.Ульянова, президент спілки промисловців і підприємців "Потенціал" П.М.Ванат та інші.
На виставці представлені інформаційні матеріали 34 вищих навчальних закладів області усіх рівнів акредитації. Наш університет демонструє тут планшети, фотознімки, інші інформаційно-роздаточні матеріали для абітурієнтів на площі 12 квадратних метрів. На виставці можна ознайомитися також з відеофільмами, слайдами, які розповідають про навчання і побут студентів ЗНТУ.
У підготовці матеріалів на виставку взяли участь О.Ф.Бичовий, Н.М.Кобзар, В.В.Демешко, О.М.Набережний, О.І.Качан, В.С.Шахова та інші.
Власн. інф.

ДАРУНОК ЛЮБИТЕЛЯМ МУЗИКИ І ТЕАТРУ
Незвичайний дарунок викладачам і співробітникам зробив ректорат напередодні свят. Майже півтори тисячі чоловік побували безкоштовно на концерті академічного симфонічного оркестру під керівництвом народного артиста України В'ячеслава Реді у концертному залі імені М.Глінки, а також на новому спектаклі "Нестор Махно" - в обласному музично-драматичному театрі. Любителі музики і театру лишились задоволені культпоходом і висловлюють щиру вдячність ректорату університету за чудовий дарунок.
Власн. інф.

На початок