Видається
з 1960 року
23 квітня
2004 року
№8
(2086)
4.gif (17854 bytes)
ГАЗЕТА   ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО  ТЕХНІЧНОГО   УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

Свіжий номер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З ПЕРШОТРАВНЕМ ВАС І ДНЕМ ПЕРЕМОГИ!

   День відкритих дверей
...відбувся в університеті 3 квітня. Понад 3300 юнаків і дівчат (торік було на тисячу осіб менше) у два етапи побували на зустрічах в актовій залі і у великих навчальних аудиторіях на зустрічах з проректорами, директорами інститутів, деканами факультетів, відповідальним секретарем приймальної комісії та його заступниками. А затим майбутні
абітурієнти знайомилися з навчально-технічною базою профілюючих кафедр, бесідували з їх керівниками, викладачами про напрями підготовки спеціалістів, умови прийому і навчання.
Кожен потенційний абітурієнт отримав інформаційні матеріали: буклети про факультети, листок про напрями підготовки фахівців і газету "Інженер-машинобудівник", випущену спеціально до Дня відкритих дверей.
Ольга БЛОХІНА, інспектор приймальної комісії

    Н  О  В  И  Н  И 

Змагалися креслярі
169 школярів, ліцеїстів, учнів педучилища з обласного центру, а також міст і селищ області взяли участь в олімпіаді з креслення. Тут перевіряли якість засвоєння учнями курсу креслення, визначали рівень професійно-методичної підготовки вчителів, виявляли найбільш підготовлених з креслення учнів.
Під час проведення олімпіади було влаштовано семінар учителів креслення та образотворчого мистецтва. Опитування учасників олімпіади засвідчило, що понад 40 учнів хочуть навчатися в технічному університеті.
Євген ГАВРОВ, завідувач кафедри нарисної геометрії і креслення
Ще одна спеціальність
На кафедрі обчислювальної математики відкрилася нова спеціальність "Системний аналіз та управління". Необхідність відкриття її викликане потребами у спеціалістах, які здатні аналізувати, отримувати і прогнозувати розвиток господарських зв'язків у промисловості, сільському господарстві, банківській системі та комерції, розвиток соціально-гуманітарної сфери. Вони повинні вміти науковообгрунтовано моделювати оптимальний вплив державних інститутів на розвиток міста і регіону.
Нового навчального року будуть набрані студенти для опанування цією спеціальністю.
Валерія КОРНІЧ, студентка(І0Т-513)
Підготували 500 водіїв
Відбувся черговий, 22-й, випуск водіїв автомобілів в автошколі при кафедрі "Автомобілі". За 6 років існування школи підготовлено 500 водіїв легкових автомобілів.
Заняття ведуть досвідчені викладачі доцент Володимир Юдін та асистент Олександр Тарасенко. Для вивчення правил дорожнього руху та основ безпеки використовуються персональні комп'ютери.
Практичному водінню слухачі курсів навчаються на автомобілях "Таврія", "Москвич". Характерно, що випускники автошколи протягом 6 років не допустили жодної дорожньо-транспортної пригоди.
Розпочалися заняття нової групи слухачів. Тридцять осіб - викладачів, студентів і співробітників університету - вечорами оволодівають професією водія автотранспорту.
Іван СТАСЮК, методист автошколи

СТЕНДИ ЗНТУ - НАЙКРАЩІ
Саме так оцінили організатори і відвідувачі регіональної виставки "Абітурієнт-2004", яка проходила з 7-го до 10-го квітня у Запорізькій торгово-промисловій палаті. Організували її ЗТПП та управління освіти і науки облдержадміністрації.
На виставці буди представлені стенди та інформаційні матеріали 38 навчальних закладів всіх рівнів акредитації. Крім запорізьких, її учасниками були Харківський національний аерокосмічний університет імені В.Жуковського, Донецький державний медуніверситет, Київські державні курси іноземних мов, а також університет "Конкордія" з Естонії.
Наш університет представив на виставку 7 рекламних стендів і різні інформаційні матеріали: навчальні посібники, написані викладачами, рекламні видання, інформаційні роздаткові матеріали. На відкритті виставки виступив проректор ЗНТУ А.Д.Коваль.
Консультантами біля стендів університету були відповідальний секретар приймальної комісії Олександр Климов, його заступники Людмила Жорняк та Віктор Грешта, доцент Олексій Бичевий, асистент кафедри економічної теорії Олена Крупницька, а також студентки Ольга Ткачова, Тетяна Бєловицька, Юлія Підопригора.
Майже 5 тисяч осіб цікавилися нашими стендами, які, за оцінкою організаторів виставки, були найкраще оформлені. Тож недарма наш університет відзначений дипломом організаторів виставки "За ефективну маркетингову політику в освіті".
На виставці були підбиті підсумки обласного конкурсу випускників шкіл з економічних проблем України. Троє переможців прийме на навчання без вступних екзаменів наш університет.
Олексій БИЧЕВИЙ, доцент

На знімках О.Пастушенка: біля стендів ЗНТУ; на відкритті виставки виступає проректор А.Д.Коваль

СІВТ НЕ ЗАБУДЕ СОЛДАТСЬКОГО ПОДВИГУ!
САНІНСТРУКТОР СТАВ ЗЕНІТНИКОМ
Тільки-но Сергій Гришко закінчив у Мелітополі середню школу - розпочалася війна. Зібрали хлопців у військкоматі, сформували взводи, а з них - батальйон і відправили пішки до Ростова-на-Дону, а звідти - до Сталінграда. Протягом трьох тижнів, а може, й більше йшов Сергій з товаришами шляхами і польовими дорогами. Вночі рухалися, а вдень відпочивали, бо фашисти бомбили колони. Черевики в Сергія розлізлися, і він ходив по Ростову босоніж. До Ростова дійшло лише чоловік 20 із 280. Розійшлися хлопці хто куди. А Сергій пройшов пішки від Мелітополя до Сталінграда. У цивільному одязі. На Сталінградському тракторному заводі вчився на п'ятимісячних курсах танкістів, затим - артилеристів, хіміків. Так і розпочав військову службу у Сталінграді рядовим роти хімічної розвідки. А коли фашисти оточили Сталінград, у 1942 році солдат Сергій Гришко з бойовими товаришами встановлював на дорогах протитанкові міни і пляшки з запалювальною сумішшю, щоб не пройшли танки ворога в місто.
Його бойовий шлях проліг від міста на Волзі до Криму. Тут він служив уже санінструктором батальйону 244-ї стрілецької дивізії. Його жартома називали солдати й офіцери "медбратом". Він виносив з бою поранених, робив їм перев'язки, доставляв до медсанбату. В боях Сергія Гришка двічі поранило - кулею снайпера та осколками мін. Лікувався старший сержант Гришко в госпіталях Мелітополя і Запоріжжя. А звідси потрапив до Одеси, де довелося змінити військову спеціальність: санбрат став артилеристом-зенітником. Оволодів стрільбою із зенітної гармати, досконало вивчив її. Його призначили першим навідником, а незабаром і командиром гармати, обслуга якої складалася з восьми бійців. Фашисти часто бомбили Одесу і підступи до неї, та артилеристи-зенітники заважали їм виконувати завдання командування. Не один літак згорів у небі і на землі від снарядів гармат, у тому числі й гармати Сергія Гришка.
Обслуга його зенітної гармати захищала небо від фашистських стерв'ятників в Румунії, Болгарії, Угорщині, Югославії. Дивізіон зенітних 76-міліметрових гармат, у якому служив молодший лейтенант Сергій Гришко, підбив 16 німецьких літаків. У цьому є свій рахунок й обслуги Гришка.
Демобілізувався лейтенант Гришко 1953 року й повернувся до Мелітополя з двома медалями "За бойові заслуги", медаллю "За відвагу". З поверненням сина поздоровив батько Павло Харитонович, колишній єфрейтор, учасник Першої світової війни.
Сергій вдома не затримався, поїхав до Дніпропетровська вступати до державного університету на фізико-математичний факультет. Після закінчення його працював викладачем математики в інститутах Дніпропетровська. Та батьківщина покликала його, і Сергій переїхав до Запоріжжя. 1975 року став працювати доцентом кафедри обчислювальної математики Запорізького машинобудівного інституту. Майже десять років обіймав цю посаду, а затим працював завідувачем лабораторії, лаборантом. І лише 2003 року пішов на заслужений відпочинок.
Колишній фронтовик, інвалід війни Сергій Павлович Гришко не пориває зв'язків з колективом кафедри й університету. Він частий гість викладачів і студентів. На зустрічах пригадує вогненні шляхи минулої війни, особливо ті півтори тисячі кілометрів, які пройшов пішки від Мелітополя до Сталінграда.
Володимир МИКОЛЕНКО

Долі людські
Син полку
Перший повоєнний День Перемоги п'ятнадцятилітній Юра Іващенко зустрів у рідному місті Ромни, що на Сумщині, зі сльозами на очах. Круглий сирота, він пізнав лихо війни, як ніхто інший: батько загинув у бою восени 41-го, мати померла від голоду, а молодший брат Олександр потрапив до дитячого будинку і кудись зник. Юра жив у сім'ї дядька, часто був холодний і голодний, як і його родичі, тинявся містом з ровесниками, серед яких були й бездомні.
Одного дня взимку 1946 року невелике місто Ромни наповнилося бравурними звуками військових маршів. То грав полковий духовий оркестр, крокуючи попереду свого полку, що повертався на нове місце дислокування. Юра разом з хлопчаками старався йти в ногу з солдатами, заглядав у їхні очі, прислухався до музики оркестру. За містом полк зупинився, солдати й офіцери почали розташовуватися на місці нової дислокації. Тут ще до війни були військові казарми, інші будівлі. Обідали воїни тим, що кухарі зварили у похідних кухнях. Пригостили й хлопчаків, які були серед солдат. Саме в цей час до Юрія підійшов командир полку, полковник, поцікавився: "Як звуть? Що робиш, хлопче?"
- Нічого не роблю, - відповів Юра, з цікавістю дивлячись на полковника. - Тиняюсь по місту з хлопцями. Я - сирота...
- Старшина! - покликав комполку старшину оркестру: - Зарахуй Юру до свого колективу, буде шостим сином полку. Одягніть, взуйте, нехай служить з нами!
- Слухаюсь, товаришу полковник! - старшина поклав руку на плече Юри. - Буде служити у нас. Все зробимо, як слід...
Так Юра Іващенко став сином полку, вихованцем духового оркестру. Диригент капітан Якубов порадив хлопцеві оволодіти грою на малому басі, на ударних інструментах. З того дня розпочалося нове життя сироти Іващенка, який відчув батьківську турботу рядових і офіцерів. Фронтовики бачили стільки лиха й горя під час війни, що готові були допомагати всім, хто потребував цього. Юрі подобалося все, чим жив колектив оркестру (30 осіб): щоденні заняття, тренування, військова підготовка. Старшина підібрав йому солдатську форму, правда довелося перешивати з дорослих розмірів шинель, штани, гімнастерку, пілотку. Дістав десь і чоботи. Юра був дуже задоволений життям, вірніше військовою службою в оркестрі, радів, що дедалі вправніше грав на невеликому інструменті марші, пісні, мелодії. Його у всьому підтримував дирижер капітан Якубов. По-батьківськи ставилися до синів полку й інші офіцери й солдати. Юра відчував себе у великій добрій сім'ї, дякував за це всім, хто виявляв до нього увагу й турботу. Провідував дядька і його сім'ю, де теж раділи з того, що у племінника складається все як слід.
Десять років служив син полку і рядовий Юрій Іващенко, аж поки не звільнився в запас. Командування просило залишитись на надстрокову службу, та він не погодився: мріяв навчатися, отримати цивільну спеціальність. Під час служби в полку закінчив із золотою медаллю вечірню середню школу в Ромнах і хотів навчатися в інституті, стати вченим істориком. Та в рідному місті не було вищих навчальних закладів, тому переїхав до Запоріжжя. Працював комсоргом у тресті "Запоріжбуд", затим висунули на комсомольську і партійну роботу в міських комітетах. Був і заступником завідувача відділу агітації й пропаганди обкому партії. Закінчив заочно Ростовський державний університет, отримав диплом історика. Це знадобилося у подальшій роботі директором школи робітничої молоді, ректором Запорізького і Тернопільського педагогічних інститутів. Захистив кандидатську дисертацію, отримав звання професора. Він весь час зв'язаний з улюбленою спеціальністю історика.
Вже 12 років Юрій Васильович Іващенко працює професором кафедри українознавства, читає курс лекцій з історії України, Українського війська, культурології. Його лекції подобаються студентам, як і бесіди з патріотизму.
Син фронтового комісара Юрій Іващенко пишається своїм батьком, сином Олександром - підполковником юстиції. Часто пригадує важкі воєнні і повоєнні роки, коли зумів вистояти, не зламався душею, знайшов у житті свою неповторну долю. Пригадує з вдячністю свою службу сина полку в армії, вихованця військового духового оркестру. День Перемоги - це і його найвеличніше свято.
Микола КЛИМЕНКО

Вітаємо МИХАЙЛЕНКО Наталю Василівну з ювілеєм!
З дитинства Наталя захоплювалася математикою і спортом. Тому після закінчення середньої школи вступила на навчання до Київського інституту фізичної культури. Так спорт одержав перемогу над математикою.
І от уже 25 років Наталя Василівна працює викладачем, старшим викладачем кафедри фізичного виховання нашого університету. Вона відповідає за навчальний процес на кафедрі, а крім того, десять років тренувала збірну команду нашого інституту - університету з академічного веслування.
Її невичерпна енергія, спортивний запал передаються студентам і її донькам. На байдарках вони мандрували річками Уралу й Карелії, Прибалтики й Закарпаття.
Наталю Василівну шанують і цінують колеги по роботі, студенти за винятково сумлінне ставлення до праці, доброту до людей, за її чарівну усмішку.
Сердечно вітаючи Вас, шановна Наталіє Василівно, з ювілеєм, бажаємо Вам міцного здоров'я, творчого натхнення у праці, щастя в особистому житті.
Колектив кафедри фізвиховання

С Т У Д Е Н Т С Ь К А   О Л І М П І А Д А
В нашому університеті відбулася всеукраїнська олімпіада "Взаємозамінність, стандартизація і технічні вимірювання", проведена Міністерством осівти та науки України і ЗНТУ. Дипломами олімпіади відзначені наші студентки: Інна Слоневська (1 місце) та Ганна Яковлева (2 місце).
На знімках О.Пастушенка: на відкритті олімпіади з напутнім словом виступає проректор з наукової роботи Ю.М.Внуков; організатори та учасники олімпіади.

Редактор
Микола
КЛИМЕНКО

Редакційна колегія:
С.Т.Яримбаш - проректор, голова;
М.В.Клименко - заступник голови

Адреса редакції:
69063, Запоріжжя,
вул..Жуковського, 64 Телефони: 69-84-75,
внутрішній - 4-75

На початок