Видається
з 1960 року
29 вересня
2007 року
№10
(2041)
4.gif (17854 bytes)
ГАЗЕТА   ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО  ТЕХНІЧНОГО   УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

Варіант для друку (pdf-файл)

 

 

Свіжий номер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В і т а є м о   з   ю в і л е є м !
 
О.В. Федорова
М.С. Панасенко
   Протягом 15 років працює на кафедрі кваліфікований фахівець, чудова людина Ольга Василівна Федорова. Вона майстер велосипедного спорту, здібний організатор і вихователь молоді. Її вихованці, як правило, займають на різних змаганнях призові місця.
Ольга Василівна охоче веде профспілкову роботу на кафедрі як профорг. Вона сумлінно виконує громадський обов'язок, щира чуйна людина, її шанують і колеги, і студенти.
  У ці дні ми сердечно вітаємо Ольгу Василівну з ювілеєм, бажаємо їй здоров'я, нових успіхів у праці, сімейного щастя!
Так співпало, що разом з О.В. Федоровою свій ювілей відзначає і Марія Степанівна Панасенко. Чверть віку вона працює на кафедрі старшим викладачем. За цей час виявила себе досвідченим педагогом, енергійною людиною, з якою приємно працювати. Марія Степанівна будь-коли допоможе колезі чи студенту, підбадьорить, радо усміхнеться.
  Ми від щирого серця бажаємо шановній Марії Степанівні не старіти душею, бути завжди чуйною, доброзичливою, щедрою.
Ми пишаємося тим, що працюємо разом з чудовими викладачами, сердечними подругами - Ольгою Василівною і Марією Степанівною. Нехай щастить вам завжди і в усьому!
КОЛЕКТИВ КАФЕДРИ ФІЗИЧНОЇ
КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

НОВІ КНИГИ
"ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"
   Таку назву має історичний нарис-книга обсягом майже 400 сторінок, яка тільки-но вийшла друком у видавництві "Дике поле". Нариси з історії і сьогодення підготував колектив авторів, в основному, викладачі кафедри українознавства. Керівники проекту - доценти Микола Дєдков та Олексій Бичевий.
У книзі видрукувані історичні нариси, починаючи з 1900 року, коли почало діяти Олександрівське механіко-технічне училище. Ця книга - своєрідна енциклопедія про найстаріший і найбільший в області вищий навчальний заклад, добре знаний не лише в Україні, а й за кордоном. Вона містить розповіді про факультети і кафедри та їх працівників - деканів, викладачів, науковців, співробітників, хто зробив помітний внесок у підготовку технічних фахівців протягом 105 років.
Книга має респектабельний зовнішній вигляд, ілюстрована фотознімками, які відображають історію і сьогодення ЗНТУ, портретами ректорів, колишніх учасників Вітчизняної війни, живих і загиблих на фронті.
Це видання стане у нагоді кожному, хто познайомиться з ним, буде добрим помічником з історії і сьогодення ЗНТУ.
Міністерство освіти і науки України рекомендувало цю книгу як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.

ХТО ДО НАС ПРИЙШОВ
Цього року наш університет прийняв найбільшу кількість студентів за усі роки свого існування. Лише на бюджетну форму навчання вступило 989 осіб, з них 121 - заочники. Загальний вступний конкурс - два абітурієнти на одне місце, найбільший конкурс на кафедрі "Управління трудовими ресурсами" - 8,5, на кафедрі "Туризм" - 4,7.
Вперше був набір студентів на нові кафедри - "Двигуни та енергетичні установки", "Облік та аудит". Набрали ж студентів на 48 спеціальностей. Вісімнадцять абітурієнтів - поза конкурсом - інваліди, сироти.
Серед першокурсників є такі, що продовжують професію батьків, які закінчили ЗНТУ. Денис Ільїн опановує спеціальність "Енергоменеджмент". Його батько Андрій Георгійович закінчив електротехнічний факультет понад 20 років тому, зараз він - голова правління НДІ "Перетворювач". Мати Дениса Марина Євгенівна теж закінчила електрофак, працює викладачем 14-го ліцею. Старша сестра Ксенія навчається на 4-м курсі факультету ІОТ.
Товариші з групи Е-527 обрали Дениса старостою групи. Він - дисциплінований, енергійний, доброзичливий.
Анна Абрамова(ГФ-227) бажає стати економістом, оволодіває спеціальністю "Мікро- та макроекономіка". У групі - 27 студентів, більша половина - дівчата.
- Лише півмісяця навчаємось в університеті, але вже зрозуміла, що обрала цікаву спеціальність, - говорить Анна. - Подобаються викладачі, які викладають нам різні предмети, зокрема Щербина Тетяна Петрівна з кафедри українознавства, Ольга Анатоліївна Безрукова читає "Основи економіки", Василь Васильович Палій("Економічна теорія"). Я і мої товариші по групі відчули, що недарма обрали цей університет. А це - запорука того, що навчатимемося старанно, аби стати кваліфікованими фахівцями з економіки...
НАШ КОР

УВАГА: КОНКУРС!
Запорізький національний технічний університет оголошує конкурс на заміщення вакантних посад:
доцента кафедри "Захист інформації"-1
доцента кафедри "Фінанси та банківська справа" - 1
старшого викладача кафедри " Філософія " - 1
старшого викладача кафедри " Олімпійські та ігрові види спорту " - 1
старшого викладача кафедри " Захист інформації" - 1
викладача кафедри " Олімпійські та ігрові види спорту " - 3
асистента кафедри " Фізичне матеріалознавство" - 1
асистента кафедри " Комп'ютерні системи та мережі" - 1
асистента кафедри " Фінанси та банківська справа" - 1

Термін подання заяв - один місяць від дня оголошення конкурсу в газеті.
Документи подаються на ім'я ректора університету.
Заяву перед поданням необхідно зареєструвати в канцелярії університету.
Адреса університету: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 64

ПОРТРЕТ ВИКЛАДАЧА
ВІД ЮНГИ - ДО ДОЦЕНТА
Такий життєвий шлях подолав кандидат технічних наук, доцент кафедри "Електропривод та автоматизація промислових установок" Віктор Іванович Савєров.
... Дванадцятилітній Віктор часто рибалив у затишних місцях міста Севастополя(батьки жили у Бахчисараї). Любив не так порибалити, як споглядати кораблі, матросів, які прибиралися на палубах, поралися біля гармат і механізмів, практикувалися у семафорі, вправно розмахуючи кольоровими прапорцями. Дивувався велетням-кораблям, які стояли у бухтах. Напевне, тоді і з'явилася у підлітка мрія про морську службу, яку він проніс у душі крізь все життя.
Якось Вітя на риболовлі познайомився зі статечним моряком у цивільному одязі, з яким часто зустрічався на риболовлі, говорили про те, про се. Згодом дізнався, що його напарник - віце-адмірал Поляков. Вітя зрадів такому знайомому, розпитував його про кораблі, моряків.
- А чи є у вас юні моряки? Ну, зовсім юні, такі, як я? - запитав хлопець, дивлячись в обличчя Полякова.
- Бувають, юнги чи вихованці, спокійно відповів віце-адмірал. - А що, ти хочеш служити на кораблі?
- Хочу, та як це зробити?
- А мати й тато не проти цього?
- Ні, адже знають що це моя мрія. Ніхто таких як я, напевне, не візьме на флотську службу...
- Давай спробуємо, а може, й вийде що у нас з тобою, Вікторе. На крейсер "Севастополь" підеш?
- З радістю!
Незабаром Віктор Савєров став юнгою крейсера, найбільшого з кораблів, які стояли у бухтах. Разом з ним служили ще двоє ровесників. Вони оволодівали морською справою у штурманській бойовій частині, вивчали обладнання, прилади. А у вільний час ходили до школи у 6-й клас. Флотську форму підігнали за їх розміром. Якось Віктор, взявши у командира дозвіл, приїхав додому. Батьки не впізнали сина, раділи тому, що він добився свого. Адже с першого класу мріяв служити на флоті. Зраділи й підтримали юнгу, наймолодшого моряка на флоті.
За два роки служби на лінкорі "Севастополь" звик до матросів, свого командира-штурмана. Зрідка приходив віце-адмірал Поляков, цікавився справами юнги, радив, як стати справнім моряком. Він же потурбувався про те, аби юнгу Савєрова направили на навчання у Тбіліське нахімовське училище. Затим він служив на Балтійському флоті, а згодом став курсантом військово-морського училища у Ленінграді. Був гідним курсантом, охоче вивчав усі предмети, необхідні офіцеру. Часто уявляв себе флотським офіцером на кораблі, і був в такі хвилини щасливим. Але трапилось так, що після закінчення другого курсу його і його ровесників скоротили з училища. Це був 1960 рік, коли в армії і на флоті було скорочено значну частину військовослужбовців. Так Віктор Савєров з болем у серці попрощався з колегами по училищу, з флотом і поїхав до батьків у Запоріжжя, де на той час вони мешкали.
- Життя є життя: все трапляється, - заспокоїв батько, - Не треба бідувати, синку. Продовжуй навчатися - в інституті, інженером станеш...
Віктор одразу ж вступив на 3-й курс "машинки", на вечірнє відділення. А 1964 року закінчив її за спеціальністю "Електропривод та автоматизація". Хоча в душі молодий інженер так і залишився моряком...
Працював інженером, збагачуючись досвідом, в НДІ "Промавтоматика", затим - на заводі "Гама". Проектував автоматизовані лінії виробництва для виготовлення електронної техніки. Завдяки таким новинкам економічний ефект дорівнював майже півмільйона карбованців на рік. За цією ж тематикою захистив і кандидатську дисертацію.
Повернувся В.І. Савєров до рідної "машинки", але вже досвідченим фахівцем, кандидатом технічних наук. На свою ж кафедру електроприводу та автоматизації промислових установок. І от вже 25 років викладає студентам основні дисципліни, готує фахівців з електроприводу для підприємств металургійної, автомобільної та електротехнічної галузей. Складні дисципліни - теорія електропривода, надійність систем управління електроприводом, спеціалізація електропривода ля металургії. Викладає складні дисципліни так просто, дохідливо, що студенти розуміють головне, добре складають заліки та іспити.
Віктор Іванович охоче займається з тими студентами, яких готує для участі в олімпіадах. І сам їздить з ними, наставляє на шлях вірний. Останні кілька років його студенти здобувають на всеукраїнських олімпіадах призові місця.
- Без електропривода в наш час - техніки та електроніки - не можна обійтися жодному промисловому підприємству, - говорить Віктор Іванович. - Я задоволений тим, що наші випускники професійно, творчо працюють на багатьох заводах, зокрема металургійних. Таких інженерів я і мої колеги протягом чверті віку підготували тисячі. Вони - моя гордість і надія...
Микола КЛИМЕНКО,
На знімках: курсант військово-морського училища Віктор Савєров(1958 р.), доцент В.І. Савєров зі студентами на занятті.

    Н  О  В  И  Н  И 

ВРУЧИЛИ ДИПЛОМИ
В урочистій обстановці в актовій залі вручили дипломи 136 випускникам інституту управління і права - спеціалістам і магістрам. Сорок три випускники отримали дипломи з відзнакою.
Цього року три факультети інституту прийняли 480 першокурсників на денну форму навчання і 300 - на заочну. Тут відкрито 8 нових спеціальностей.
В інституті, який очолює професор Валентина Миколаївна Зайцева - 3 факультети, 10 кафедр, 8 з них випускаючі, 7 атестовані 4-м рівнем акредитації. Тут готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів.
А всього в інституті навчається майже 3 тисячі студентів, яких готують 3 доктори наук, професора і 36 кандидатів наук.
СТОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ
відзначив колектив добре знаного у світі ВАТ "Мотор Січ", який виготовляє надійні двигуни для літаків і вертольотів. Лише цього року обсяг виробництва зріс майже на 27 відсотків.
Як повідомив генеральний директор підприємства Герой України В'ячеслав Богуслаєв, кожен трудівник отримав своєрідний подарунок до ювілею: тарифні ставки і посадові оклади зросли на 20 відсотків.
УВІЧНЕНА ПАМ'ЯТЬ ОДНОСЕЛЬЦІВ
Над курганом братського поховання жертв голодомору 1932-33 років минулого століття у селі Костянтинівка на Мелітопольщині урочисто відкрито гранітну стелу. На ній викарбувані слова: "Невинним жертвам голодомору", а на зворотному боці - два житніх колоски як символ життя, адже вони могли тоді врятувати людині.
У братській могилі поховано понад 200 односельців.
НАШ КОР.

ПЕРШОКУРСНИКИ НАВЧАЮТЬСЯ
Заняття з інформатики веде викладач Євген Жавжаров
Студенти гр. М-717 на заняттях, які веде викладач Андрій Засовенко.
Фотознімки Олександра Пастушенка.

    с п о р т       с п о р т     с п о р т

Бал аеробіки на кубок ЗНТУ відбувся 27 вересня
у палаці спорту "Юність". Це було красиве видовищне свято молоді, в якому взяли участь 3 команди ЗНТУ, а також команди ЗНУ, ЗІДМУ, Донецького національного університету, Харківського мед університету, луганського мед університету та Східно-Європейського Луганського університету. Вони виборювали кубок з програм: степ-аеробіка, фанк-аеробіка та базова аеробіка.
Кубок вибороли команди ЗНТУ з програм степ-аеробіка, фанк-аеробіка, а з базової аеробіки - команда ЗНУ.
Крім кубків переможцям вручено медалі, а всім учасникам балу - подарунки.
Кубки вручав переможцям балу ректор ЗНТУ професор С.Б.Бєліков.
ЩЕ ДВА МАЙСТРИ СПОРТУ
На Чемпіонаті України з гирьового спорту двоє наших силачів виконали нормативи майстра спорту України: Анна Борисова і Микола Пташник. Цим студентам надане звання "Майстер спорту України".
НА КУБОК ПАМ'ЯТІ В.О. ГАВРИЛОВА
У спорткомплексі ЗНТУ відбулися змагання з баскетболу на кубок пам'яті колишнього директора Запорізького феросплавного заводу, який був засновником команди "Феро-ЗНТУ", зробив вагомий внесок у розвиток цього виду спорту на Запоріжжі.
На урочистому відкритті змагань були присутні дружина В.О. Гаврилова Тетяна Леонідівна, ректор ЗНТУ професор С.Б. Бєліков, завідувачка кафедри фізичної культури і спорту заслужений тренер України Л.Г. Соловйова, президент баскетбольного клубу "Феро-ЗНТУ" В.А. Елькінсон.
У змаганнях взяли участь, крім "Феро-ЗНТУ", відомі в Україні команди: "Азовмаш", "Хімік", "Черкаські мавпи".
У напруженій боротьбі кубок здобула команда "Феро-ЗНТУ", яку тренують Олександр Широбоков та Олексій Рева - старші викладачі кафедри фізичної культури і спорту ЗНТУ.
КУБОК ЗАПОРІЖЖЯ З ВОЛЕЙБОЛУ
Такі змагання пройшли неподалік Набережної Дніпра. Команда волейболістів ЗНТУ виборола 2 місце. Тренує команду Сергій Луценко.
Валентина БАКУШ, голова спортклубу ЗНТУ

НАША ІСТОРІЯ
ОТАМАН ЙОСИП ГЛАДКИЙ
Народився Й. Гладкий 1789 року на Полтавщині та майже все життя пов'язав із запорізьким козацтвом. Він пройшов важкий життєвий шлях: від рядового козака до кошового отамана Задунайської Січі, Азовського козацького війська. Замолоду чумакував у господаря, перебивався випадковими заробітками, служив багатіям в Одесі. Таке життя засмучувало козака, і він подався до Задунайської Січі. Її уподобали турки, а цар Росії Микола I хотів перетягнути її на свій бік.
Коли тут з'явився Йосип Гладкий, його одразу ж помітили козаки: діловий, розсудливий, спостережливий, мав організаційний талант. До того ж, знав три іноземні мови - турецьку, болгарську і грецьку. Часто був перекладачем(тлумачем), коли велись переговори.
Особливо відзначився Йосип під час облоги грецької фортеці. Тому козаки обрали його курінним отаманом, а через рік, 1824-го, - кошовим отаманом усієї Січі в Туреччині. Та це не радувало його, адже він хотів боротися не за султанат, а за рідну поневолену Україну. Хотів повернутися туди, щоб допомогти землякам вирватися з неволі. Російський цар Микола I, плануючи війну з Туреччиною, прибув до Ізмаїла, щоб побачити козаків, умовити їх боротися за Росію. Вони, зваживши усі "за" і "проти", були змушені піти на службу царату вірою і правдою, хоч дух вольниці ніколи не згасав у душах козаків.
У битвах з турками козаки допомагали російським військам. Сам отаман Йосип Гладкий і його військо, виявляли неабиякі хоробрість, мужність, стійкість. Запорожці - задунайці подарували цареві неприступну фортецю Ісакчі. Цар власноручно вручив кошовому отаману Й. Гладкому еполети полковника і Георгієвський Хрест.
Із запорожців, звільнених отаманом з турецької неволі 1828 року, сформовали так званий піший Дунайський полк(500 осіб). Він охороняв понтонний міст біля фортеці Ісакчі, яка зв'язувала їх з частинами російської армії. Після війни цар Микола I на прохання Й. Гладкого дозволив обрати вільну землю для поселення козаків у межах Росії, але попередив, щоб не обирали Запоріжжя. Козацтво було вимушене обрати так зване "Бердянське пустище". Тут вони й оселилися з сім'ями. Місцевість була в Олександрійському повіті Катеринославської губернії, між ріками Бердою та Обіточною. Неподалік - Бердянськ і Маріуполь. Саме тут сформувалося Азовське козацьке військо на чолі з генерал-майором (царат надав йому таке звання) отамана Йосипа Гладкого. Козаки брали участь в охороні українських земель, здійснювали походи по Дніпру і Чорному морю з військовою метою.
Отаман був задоволений тим, що зробив усе можливе, аби полегшити життя козакам, визволивши їх з турецької неволі, де запорожці зазнали багато поневірянь.
Йосип Гладкий пішов згодом у відставку і переселився до міста Олександрівська. Його двоповерховий будинок знесли лише наприкінці 20-го століття. Козацький отаман тут і помер від невиліковної на той час хвороби, тут і похований. Пам'ятний знак на честь кошового отамана Йосипа Гладкого знаходиться на території Запорізького національного університету.
Микола КУЦЕНКО, краєзнавець

Редактор
Микола
КЛИМЕНКО

Редакційна колегія:
С.Т.Яримбаш - проректор, голова;
М.В.Клименко - заступник голови

Адреса редакції:
69063, Запоріжжя,
вул..Жуковського, 64 Телефони: 69-84-75,
внутрішній - 4-75

На початок