Геньба Любов Григоріївна - член Національної спілки письменників України.
  Народилася у 1960 році в с. Грушевому Гуляйпільського району Запорізької області, у сім' ї  хліборобів.   
Видала три поетичні збірки: "Грушеве", (1992р.);  "Іменем твоїм" (1995р.); "Паралель"(1998р.).
  
За фахом - режисер. Являється дипломантом Всеукраїнського конкурсу читців ім. Т.Г.Шевченка.  Автор багатьох пісень. З піснею "Оксаночка" стала Лауреатом Всеукраїнського конкурсу серед комерційних радіокомпаній.

Гукни мені вслід...

От і знову безмежна розлука,
А про зустрічі тільки гадать.
Водить осінь чекання за руку
І лелечиний слід заміта.

І дерева, немов абажури,
Засвітили у кожнім садку.
І стоїть золотава зажура,
В кожнім вірші, і в кожнім рядку.

Все навколо пророчить розлуку,
Та розлука - це ще ж не біда.
Чую жовтень за вереснем стука,
І хмаринку для мене лата.

Я з тобою іще не прощаюсь,
Просто, це ще  один переліт.
Подивись, я для тебе збуваюсь,
Ще не пізно. Гукни мені в слід...

***

Де початок того родоводу?-
В цих полях, де ходив Тамерлан...
Може вгледів бабусину вроду
І накинув на неї аркан.

Може, потім пішла вона світом,
Заколисаних небом степів.
І свій відчай ділила із вітром,
А чужинцю родила синів.

Чи було те? Віки безголосі
У минуле беззвучно бредуть.
Тільки ж очі - тернини розкосі,-
І в мені, і у дітях живуть.

Рвуся в степ до святої криниці,
Свою душу пускаю в алюр.
Де ж ви, предки мої смуглолиці?
Догора горизонт, наче шнур.

І стою у полях неприборкана,-
Я - це небо, це дощ, це трава...
І душа моя тут недоторкана,
Тут вмирає і знов ожива...