Пилип Юрик народився 1 грудня 1956 року в с. Баландине на Черкащині. Закінчив Дніпропетровський сільгоспінститут і відділення журналістики Київської ВПШ. Працював агрономом, журналістом газет і радіо. Пише лірику, гумор і сатиру. Член Національної Спілки письменників України.


      Осел і Поет

Кричав Осел: - Поет - п'яниця!
Та він мені в підківки не годиться!
Частенько горе топить у вині.
Додому ж, звісно, їде на мені!
Бо я завжди тверезий і надійний,
Такий же, як ї предок мій покійний.
Кому, скажіть, тепер потрібні вірші?
Якби Ослів та Ішаків побільше
Не існувало б транспортних проблем!
Я все життя про це кричу,
Але…
________________

Ще не минув той час, коли
Митців оцінюють... осли

 

         Кричать віки

Кричать віки із часу давніх оріів,
Цар-рибою б'ючись у лід буття,
А із гілля праматері-історії
Упало яблуко - закону відкриття.
Криниці б'ють свічадами-джерелами
І зорі сиплять космосу труху,
Гуркоче Віз Малий, сіяє перлами,
Великий - на Чумацькому Шляху.
У Крим по сіль діди мої зібралися,
Запрігши клопіт в золоте ярмо.
Ми не такі? Що, браття, з нами сталося?
Та гей, воли! Чого ж ми стоїмо?

 

    Пісня українок

Нам налиті Господом по вінця
Щиросердя, юність і любов.
Калиновий рід наш, український,
В наших жилах -амазонок кров.
Анни Ярославни, Роксолани,
Чураївни - душі маєм ми.
В дар серця гарячі наші, славні
Рідна Українонько, прийми!
Ми коша одного, сестри, з вами
Берегині вогнищ родових
Славимось чарівними піснями,
Любим волю, працю, щирий сміх.
Нашим дітям бути на сторожі
Колосистих, сонячних ланів,
Ми для України, Запорожжя
Виростимо соколів-синів.
Не страшні нам соловки й сибіри,
Треба - підем хоч на ешафот,
А відродим нашу мову й віру,
Із колін піднімемо народ!