З    Д Н Е М     П Е Р Е М О Г И     В А С,     Ш А Н О В Н І     В Е Т Е Р А Н И !   

Салюти миру
В дні травневі, мріями багаті,
коли щастя хлюпає з пісень,
ми щороку зустрічаєм свято --
Перемоги радісної день.
І встають у пам'яті дороги,
ті, що довелося нам пройти,
щоб багряний прапор Перемоги
над Рейхстагом гордо пронести.
І живуть у пам'яті народу
його вірні дочки і сини,
ті, що не вернулися з походів
грізної, великої війни.
  Їх серцям -- віками пломеніти
на червоних наших прапорах,
їх думкам -- перемагать і жити
в наших творчих думах і ділах.
Їх життя, їх помисли високі,
котрим не судилось розцвісти,
заклинають мир ясний і спокій,
як зіницю ока, берегти.
І тому, коли підходить свято, -
кожен рік у травні, навесні, -
наші грізні бойові гармати
салютують миру -- не війні!
Василь Симоненко
Наші фронтовики
Розвідники неба
Так називали бійців 76-го окремого жіночого батальйону повітряного спостереження, сповіщення і зв'язку. Валентина Вагіна прийшла сюди добровільно зі студентської лави. Батальйон розташовувався тоді, в 1942-1943 роках, на Північному Кавказі. Підрозділи жіночого батальйону своєчасно виявили в небі майже 4 тисячі фашистських літаків. Практично всі вони були збиті протиповітряною артилерією та авіацією фронту. Президія Верховної Ради СРСР відзначила батальйон Червоним прапором.
Після війни Валентина Вагіна повернулася до мирної праці з кількома бойовими орденами й медалями. Закінчила інститут, працювала в партійних і комсомольських органах, а протягм 30 років була викладачем, доцентом, завідувачем кафедри "машинки". Валентина Миколаївна написала і видала книгу, в якій розповіла про свій жіночий батальйон, його бойові будні.
Наставник молодих командирів
Восени 1942 року Ілля Кучер служив командиром взводу автоматників на Сталінградському фронті. В листопаді отримав особливе завдання: вийти в тил ворога і навести там паніку. Командир розсадив солдат на броні танків, і загін рушив по тилах фа-шистів під Астраханню. Загін зустрів фашистську вантажівку з 18 солдатами й офіцером. Був наказ: у полон нікого не брати. Взяли лише офіцера, який
знадобився нашим військам. Під час рейду в тилу ворога загін автоматників знищив багато живої сили й техніки ворога, збив розвідувальний літак “раму”, обстріляв аеродром, спалив склади ворога.
У вересні 1943 року Ілля Кучер закінчив прискорені курси молодших офіцерів і був призначений командиром курсантського взводу. Протягом 3-6 місяців тут навчали фронтовиків головному: як готувати і вести бій або оборонятися. Курси пересувалися разом з військами фронту.
– За цей час ми з помічником Василем Скачком підготували 180 фронтових командирів взводів, – згадує Ілля Тимофійович. – Я вів бойову підготовку, а Скачко – стройову.Офіцер Ілля Кучер закінчив війну 1945 року в Чехословаччині. Демобілізувавшись, тривалий час працював у “машинці” начальником відділу постачання. Зараз підполковник у відставці Ілля Кучер бере активну участь у патріотичному вихованні молоді.